Українська література

 Урок української літератури у 7 класі

Тема: Лицар духу українського народу Олена Теліга. Вірш “Сучасникам” як моральний заповіт нащадкам. Ідея оптимізму і життєлюбства в художньому слові. “Радість”, “Пломінний день”

Мета:ознайомити учнів із життєписом О.Теліги,її патріотичною діяльністю; розкрити образи ліричної героїні віршів «Сучасникам», «Радість», «Пломінний день»; удосконалювати вміння аналізувати, творчо сприймати поезію; формувати національну свідомість учнів, прищеплювати почуття любові до свого народу, плекати гордість за видатних представників нашої нації, виховувати активну життєву позицію.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Доброго дня, діти! Рада вітати вас на уроці української літератури. Я бажаю вам сьогодні гарного настрою, легкого засвоєння теми, а також бути такими ж яскравими та усміхненими, як цей смай! Тож, приступимо до роботи!

ІI.Мотивація навчальної діяльності школярів. Оголошення теми й завдань уроку

Слово вчителя.

У нашій історії чимало яскравих жінок, але мало в кого така біографія. «Темно-бронзове волосся, відкрите обличчя… У полон погляду її зеленкуватих очей потрапляли навіть, здавалося б, невиліковно байдужі чоловіки»,— так згадували Олену Телігу її сучасники. Серце Українки з великої літери, тієї, кого називатимуть Божим перстом, зупиниться на тридцять шостому році. Похоронять без останньої сповіді, без труни. А відтак згадуватимуть як про ту, яка, разом із Лесею Українкою,— «найвизначніша жіноча постать в українській літературі». Про це поговоримо на сьогоднішньому уроці.

Отже, тема нашого уроку ”Лицар духу українського народу Олена Теліга. Вірш “Сучасникам” як моральний заповіт нащадкам. Ідея оптимізму і життєлюбства в художньому слові. “Радість”, “Пломінний день””. Завдання, які ми ставимо на сьогоднішньому уроці:

ознайомитися із життєписом О.Теліги,її патріотичною діяльністю;

удосконалювати вміння аналізувати, творчо сприймати поезію;

формувати національну свідомість учнів, прищеплювати почуття любові до свого народу, виховувати активну життєву позицію.

І проведемо, діти, ми наш урок, у формі літературного журналу “Життєвий і творчий шлях Олени Теліги”

ІІІ. Основний зміст роботи

1. Перша сторінка журналу “Життєвий шлях Олени Теліги”

(Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях )

1-й учень. Олена Іванівна Теліга (Шовгенева) народилася 21 липня 1906 року під Москвою в родині інженера-гідротехніка професора Івана Шовгенева. Отримала чудове домашнє виховання й освіту, знала німецьку, французьку, російську мови. Багато читала і постійно спілкувалася з висококультурними людьми. Української мови вона не знала й не вивчала.

У 1918 році Шовгеневи переїхали до Києва, де Олениного батька призначили міністром Української Народної Республіки. Вона в цей час навчалась у Жіночій приватній гімназії Дучинської. Утім скоро безтурботне дитинство дівчини закінчилося. Через політичний стан у державі батько мусив емігрувати. Родина залишилася без засобів для існування і відчула всі негаразди громадянської війни: зміну влади, бої на вулицях, голод, холод, арешти, розстріли.

У 1922 році сім’я переїхала у чеське містечко Подєбради до батька, який працював ректором Української господарської академії (УГА). Саме тут Олена потрапила в українське середовище, активно включилась у життя української громади, полюбила мову й літературу, відчула себе українкою:

«Я почала, як Ілля Муромець, що тридцять три роки не говорив, розмовляти лише українською мовою. На велике здивування усіх моїх знайомих».

У 1923 році юна патріотка вступила до Українського вищого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова у Празі на підвідділ української мови та літератури історико-літературного відділу. Випадкове знайомство зі студентом Української господарської академії кубанським козаком Михайлом Телігою перейшло у щиру дружбу, світле почуття. Невдовзі вони одружились, і не розлучалися до кінця.

2-й у ч е н ь. Молода Олена почала писати вірші, публіцистичні статті українською мовою (російською писала ще з дитячих років). Твори друкували в періодичних виданнях. Поетеса була постійною учасницею літературних зібрань і заходів, що відбувались у празькій українській громаді. Поступово сформувалося коло митців, близьких за духом і переконаннями: подружжя Теліг, Леонід Мосендз, Юрій Липа, Євген Маланюк, Юрій Дараган, Олег Ольжич, Оксана Лятуринська та інші, кого пізніше називатимуть Празькою школою.

У 1929-1939 роках Теліги жили й працювали у Варшаві, де Олена почала активно співпрацювати з журналом «Вісник», редактором якого був відомий націоналіст Дмитро Донцов. Саме він відіграв важливу роль у формуванні патріотичного світогляду Олени Теліги.

Наприкінці 1939 року письменниця з чоловіком переїхали до Кракова, де вона зустрілася з давнім знайомим Олегом Ольжичем, членом Організації українських націоналістів (ОУН). Це визначило її подальшу долю - вона почала активну роботу, зосереджену на культурній діяльності ОУН, очолювала літературно-мистецьке товариство «Зарево», писала реферати з питань української культури.

3-й учень. Тоді Україну охопила війна. Олена Теліга вважала, що в цей жорстокий час їй треба бути на батьківщині. І вона приїхала. Мета була одна - об’єднати культурні сили України. У Києві вона створила «Спілку письменників», заснувала і редагувала журнал «Літаври» - літературно-мистецький додаток до газети «Українське слово». Така активність ОУН у столиці не подобалася німецькій окупаційній владі, почались арешти. В Олени Теліги була можливість емігрувати, але вона відмовилася. Це був її свідомий вибір, її шлях, який вона гідно пройшла до останнього подиху. Поруч із нею весь час був її Михайло.

У київському гестапо Олена Теліга перебувала в камері № 34. На сірому в’язничному мурі залишила вона свій останній автограф: малюнок тризуба і напис - «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

21 лютого 1942 року українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

4-й учень. Нині установлена меморіальна дошка розстріляним у Бабиному Яру оунівцям з написом:

1941-1943 рр. в окупованому Києві у боротьбі за Незалежну Українську Державу поліг 621 учасник антинацистського підпілля Організації Українських Націоналістів.

Бабин Яр став їм братською могилою.

5-й учень.За своє досить коротке життя Олена Теліга не встигла видати жодної власної збірки, всі вони вийшли після її смерті: «На чужині» (1947), «Олена Теліга» (1977), «Дороговказ. Поезії О. Теліги та О. Ольжича» (1994), «О краю мій» (1999). Більша частина її віршів, на жаль, загубилася.

Для поезій письменниці характерна вишуканість у тематиці, настроях; відбиття української духовності, волі до життя, правди, краси; звернення до історичних тем і мотивів.

Ліричний герой поетеси - неординарна особистість, яка має мету в житті й прагне її досягти.

Десятки років ми нічого не знали про величну постать Олени Теліги. Поетеса виринула із забуття лише через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 року в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест на її честь, а вулицю, що пролягає поряд, назвали її іменем.

Продовжіть речення: «У життєписі письменниці мене вразило ...».

2. Друга сторінка журналу “Вірш “Сучасникам” як моральний заповіт нащадкам

1).Виразне читання поезії О. Теліги «Сучасникам».

2). Бесіда

- Як ви вважаєте, що змусило О.Телігу звернутися до сучасників? ( Поетеса була переконана, що роль жінки в житті нації надзвичайно важлива. Вона сама була жінкою воїном, а тому очікувала, що поряд з нею стануть сучасники, а потім нащадки)

- Чи можна назвати цей вірш зверненням, закликом? (Поза всяким сумнівом, поезія «Сучасникам» - поетичний маніфест, з яким О. Теліга звернулася не тільки до сучасників. Можна стверджувати, що рядки цього твору - моральний заповіт усім нащадкам, яких вона закликає не до словесних гасел, а до конкретних дій.)

- Визначте тему поезії. (Прагнення поетеси донести й показати співвітчизникам істинну любов до Батьківщини, наповнити їх серця бажанням присвятити своє життя Україні).

- Якими рядками висловлено ідею твору? («Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби - спокійний і суворий».)

- Проти чого виступає О. Теліга цією поезією? (Проти сірості життя.)

- Як О.Теліга передає у творі свою зневагу до ворогів рідного краю? (словами “О краю мій, моїх ясних привітів не діставав від мене жоден ворог”)

- Якими традиційними в нашому фольклорі та художній літературі образами послуговується авторка? (Образи вогню, води, вітру).

- Що вони символізують? (Вони символізують буремність, неспокій, прагнення чогось незвичайного, небуденного і водночас очищення, оновлення.)

- Назвіть і проаналізуйте тропи, використані поетесою у вірші. (Авторка вживає у творі оригінальні метафори: сховай свій біль, біль бринить, даю без міри ніжність, сміх мій рветься, палити серце, купати душу; виразні епітети: раптовий порив, у святім союзі, з гострим болем, в хуртовині сніжній, у холодній зливі, ясних привітів. Окремі строфи поезії можна вважати крилатими: Не плутай душу у горіння тіла. Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив. О, краю мій, моїх ясних привітів не діставав від мене жодний ворог. Вони засвідчують безкомпромісну позицію О. Теліги.)

- Схарактеризуйте образ ліричної героїні. (Авторка не вимагає від своїх послідовників повного зречення власних інтересів заради боротьби. Лірична героїня каже, що вміє і страждати, і радіти, і бути ніжною, але коли цього потребує ситуація, коли перед нею ворог, - вона не має права бути слабкою чи безвольною.)

-Як у вірші розкривається особистість митця? (У вірші зроблено акцент на особистих почуттях. У прагненні донести і показати співвітчизникам справжню любов до Батьківщини, пробудити в їхніх серцях бажання присвятити своє життя Україні О. Теліга не боїться розкривати власну душу, постійно підкреслюючи це такими займенниками, як «я», «мені», «мій», «свій»).

-Над чим змушує замислитися О.Теліга читача поезії «Сучасникам»?( в жодному разі не схиляти перед ворогом своєї голови)

Фізкультхвилинка

Щось не хочеться сидіти,

Треба трохи відпочити.

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки.

Вище руки підніміть,

А тепер їх опустіть.

Плесніть, діти, кілька раз,

За роботу, все гаразд.

3. Третя сторінка журналу “Ідея оптимізму і життєлюбства в поезії “Радість”

1). Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

— Яке враження у вас склалося від поезії?

— Який настрій створює вірш? (оптимістичний)

— Які роздуми навіює? (що не потрібно сумувати, потрібно завжди залишатись радісним, життєлюбним та бути оптимістом)

2).Скласти сенкан до образу радості

Радість.

Бажана, оптимістична.

Бадьорить, зміцнює, підносить.

Радість прикрашає наше життя

Стимул життєдіяльності.

4. Четверта сторінка “Патріотична поезія “Пломінний день””

1).Виразне читання поезії О. Теліги «Пломінний день».

2).Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Визначте художні особливості вірша О. Теліги «Пломінний день».

Орієнтовна відповідь

Тема	Доля України, нації
Ідея	Автор закликає до боротьби заради високої мети
Вид лірики Громадянська
Художні засоби
епітети	День прозорий
порівняння	«Мерехтить, як пломінь»
метафори	«Бо душа моя сьогодні грає І рушає на шляхи великі».
риторичні окличні речення	«І тому росте, росте прокляття!»

Слово вчителя. Лірична героїня поезії (як і власне авторка) має глибокі патріотичні почуття. Її найбільша гордість і найбільший біль — Україна, бо навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, знайти однодумців і діяти, щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.

ІV. Підсумок уроку.

Слово вчителя

Діти, сьогодні на уроці ми дізнались про лицаря духу українського народу Олену Телігу, а також ознайомились із її творчістю. Скажіть,як ви вважаєте, чи могла доля О. Теліги скластись інакше?

Олена Теліга пішла у вічність, щоб повернутися вже в незалежній Україні, яку так любила, за яку віддала своє юне й прекрасне життя.

Олена Теліга стала символом невмирущості української нації. Так було вже не раз, коли українська нація мала такі могутні постаті, що глибоко зросталися зі своєю землею, щоб у майбутньому прорости паростками духовної величі й продовжити їхню розпочату справу в наступних поколіннях. До таких постатей належить і Олена Теліга, творчість якої відкрилася читачеві після падіння радянської імперії, і тепер ми маємо змогу вчитися у неї патріотизму, любові до рідної землі, до України.

І підбиваючи підсумки уроку, давайте скажемо, чи виконали ми завдання, поставлені на початку уроку, які були такими:

ознайомитися із життєписом О.Теліги,її патріотичною діяльністю;

удосконалювати вміння аналізувати, творчо сприймати поезію;

формувати національну свідомість учнів, прищеплювати почуття любові до свого народу, виховувати активну життєву позицію.

VІ. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять поезію О.Теліги (на вибір).

Зробити ідейно-художній аналіз поезії “Сучасникам”

          Урок української літератури у 7 класі

Тема: Україна періоду другої світової війни, діяльність українських патріотів. Олег Ольжич — поет національного героїзму. Заклик іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям у вірші “Господь багатий нас благословив”. Проблема людської волі в поезії “Захочеш — і будеш” (Із циклу “Незнаному воякові”)

Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю Олега Ольжича;

допомогти усвідомити ідейно-художні особливості поезій “Господь багатий нас благословив” та “Захочеш і будеш”;

розвивати навички виразного читання, коментування ліричних творів, виховувати патріотизм

Обладнання: портрет поета, видання твору, ілюстрації до нього

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

І. Організаційний момент

                                 Відкрий. Це чиста сторінка,

                                 На ній немає ні слова.

                                 Мов лілії ніжна пелюстка,

                                 Тремтить білизна загадкова.

                                  Перо між рискою й папером,

                                  Як дощ – між пелюсткою й небом.

                                  Одні тут слова недоречні,

                                  А інших нема, коли треба.

                                  Відкрий. Це чиста сторінка,

                                  Досвітніми росами вмита.

                                   Зумій у слова безголосі

                                  Поезії дух улити.

                                                                          Ліліана Арнаутова.

        Любі друзі! Сподіваюся, що сьогодні ви зумієте заповнити чисту сторінку нашого уроку глибоким змістом, застосовуючи вправно свої знання, вміння і навички. Тож приступимо до роботи!

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя. На долю українського народу, віками гнобленого і плюндрованого, випав особливо тернистий шлях. Чи не тому в його героїчній історії так багато яскравих індивідуальностей, які свідомо обрали свій шлях на Голгофу заради торжества справедливості, поклали на олтар жертовності рідній Україні найдорожче — своє життя? Серед таких неординарних особистостей і постать Олега Ольжича — славного нащадка слов’янського віщого князя Олега. Визнаний за кордоном талановитим вченим і поетом, в Україні протягом десятиліть його згадували як «затятого націоналіста». До початку 90-х років небагатьом була відома лише коротка біографія О. Ольжича, написана ним 1930 року у Празі. Та разом з тим він залишається однією з найсвітліших постатей нашої історії. І сьогодні на уроці ми вивчатимемо його патріотичну поезію “Захочеш — і будеш”

ІІІ. Повідомлення теми уроку: ;Україна періоду другої світової війни, діяльність українських патріотів. Олег Ольжич — поет національного героїзму. Заклик іти за велінням свого серця, жити повнокровним життям у вірші “Господь багатий нас благословив”. Проблема людської волі в поезії “Захочеш — і будеш” (Із циклу “Незнаному воякові”); визначення завдань уроку:

ознайомити учнів із життям та творчістю Олега Ольжича;

допомогти усвідомити ідейно-художні особливості поезій “Господь багатий нас благословив” та “Захочеш і будеш”;

розвивати навички виразного читання, коментування ліричних творів, виховувати патріотизм

І сьогоднішній урок ми з вами проведемо у формі літературного журналу “Олег Ольжич — поет національного героїзму”

V. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу
1. Приступаємо до першої сторінки нашого журналу “Життєвий шлях Олега Ольжича”(повідомлення учнів)

Учень 1. Олег Ольжич народився 8 липня 1907р. у Житомирі. Його батько — відомий український поет Олександр Олесь, мати — вчителька Віра Свадковська, в жилах якої текла українська, білоруська, грецька кров. Їх сина Олега, який вже змалку відрізнявся особливими здібностями, можна було б назвати улюбленцем долі. Виключні таланти могли забезпечити йому блискуче майбутнє вченого-археолога (яким, власне, він і став) і видатного українського поета. Але доля обрала його для іншого — для боротьби за свободу України.

Вже у 8 років хлопчик починає писати вірші, потім - коротенькі оповідання про тварин (одне з них, «Рудько», нинi часто друкується у хрестоматіях для дітей). Олег змалку багато читав, в чому йому порадником та керманичем був батько .

Шкільну освіту Олег Ольжич отримав у Пущі-Водиці під Києвом, куди переїхала сім’я у 1909 р. До 16 років Ольжич жив на Україні.

Учень 2. У 1923 р. до батька, що жив тоді під Прагою, приєднався разом з матір’ю 16-річний Олег.

На початку 1925 р. Олег став студентом філософського факультету Карлового університету в Празі - одного з найстаріших вузів Європи. Там обдарований юнак захоплюється археологією та теорією мистецтв, причому вивчає ці дисципліни настільки серйозно і натхненно, що його називав своїм улюбленим учнем сам Любош Нідерле, чеський історик та археолог зі світовим ім’ям, автор «Слов’янських старожитностей».

Займаючись наукою, молодий дослідник постійно вибирає теми, пов'язані з українською історією, археологією, мистецтвом. Щоб поліпшити важке матеріальне становище родини, Олег розпочинає самостійну археологічну діяльність. Він провадить археологічні розкопки в Галицькому Поділлі, обробляє наукову інформацію в музеях Львова, Кракова, Праги. На основі розкопок пише низку наукових праць, за які отримує гроші.

Учень 3. У 23 роки Олег Кандиба здобуває докторський ступінь від філософського факультету Карлового університету за серію праць, присвячених мальованій кераміці Галичини. Брав участь у багатьох археологічних розкопках, зокрема на Балканах. Отримав посаду доцента в Гарвардському університеті (США). Таким чином, перш ніж стати поетом, О. Ольжич був відомим археологом. Можна з упевненістю сказати, що при відповідних умовах з нього виріс би вчений світового рівня.

Ще будучи студентом, Олег пише так звану «альбомну» поезію: це жартівливі віршики, епіграми, пародії. Вони виникали принагідно.

Перша збірка поезій з’являється в 1935 році у Львові під назвою «Рінь»;

Друга прижиттєва збірка «Вежі» побачила світ у  Празі 1940 року.  Посмертно видана збірка «Підзамче» (1946).

Учень 4.

У 1938 році заснував у США Український науковий інститут. Тоді ж під час наукової поїздки до Риму познайомився з головою Проводу українських націоналістів полковником Євгеном Коновальцем і вступив до ОУН.

Це була зустріч, яка повернула життя Ольжича в інший бік. Він, тоді вже відомий поет, знаменитий вчений-археолог, з головою поринає у політичну діяльність. З Євгеном Коновальцем їх єднала дружба і повна єдність поглядів на майбутнє України - омріяної вільної суверенної держави.

Учень 5. На початку радянсько-німецької війни О.Ольжич переїхав до України разом iз буковинським куренем і прибув до Києва з поетами Оленою Телігою та Іваном Ірлявським.

Ольжич багато працює. Він «фактично керує всією роботою націоналістичного підпілля в Краю». Бере активну участь у відродженні тогочасного українського життя: у заснуванні Спілки українських письменників (голова О. Теліга), часопису «Літаври», газети «Українське слово».

До цих пір не з’ясовано всіх обставин загибелі О. Ольжича. Відомо, що 25 травня 1944 року  гітлерівці напали на його слід і заарештували у Львові на приватній квартирі по вул. Личаківській, 32. Львівське гестапо, допити, тортури…

Як особу особливо небезпечну для Рейху, його одразу ж було направлено на допит у Берлін, а згодом - до концентраційного табору Заксенхаузен.

У концтаборі О. Ольжич зазнав страшних поневірянь. Випробувавши на ньому всі свої звірячі методи катування, фашисти так і не змогли нічого довідатися . О. Ольжич загинув у в’язниці, прикутий до бетонної підлоги. Тіло героя спалили в крематорії.

Дізнавшись про смерть сина, 22 липня помер у Празі поет Олександр Олесь. А через кілька днів народився його внук Олег Кандиба у Катерини Білецької, з якою Ольжич повінчався 2 серпня 1943 року в православній церкві у селі Яблінка Вижня - за десять місяців до своєї смерті.

2. Друга сторінка журналу “Творче кредо митця у поезії “Господь багатий нас благословив”

Слово вчителя
Поезію “Господь багатий нас благословив” Олег Ольжич не включив до жодної зі своїх збірок, можливо, намагаючись підкреслити її важливість. Адже в цій поезії він проголосив своє творче кредо: озвучує головний принцип свого життя — іти за велінням серця патріота, жити духовно наповненим життям
2.1. Виразне читання поезії
2.2.Словникова робота.
• Вóтще — даремно.
• Лíтеплий — теплий.
• Розверзáється — розкривається.
• Самопосв я´та — присвячення себе якійсь справі, комусь.
• 2.3. Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.
• — Чим обдарував нас Господь, за віршем О. Ольжича? (Наш народ Господь наділив любов’ю й творчістю, одвагою й готовністю до самопожертви заради великої справи.)
• — До чого закликає поет? (Вустами ліричного героя автор закликає вірити й боротися — жити не даремно, іти за велінням свого серця. Він вважає українців духовно багатою нацією, і саме це має допомогти їм у боротьбі за національне визволення.)
• 2.4.Завдання пошуково-дослідницького характеру.
• Визначте художні особливості поезії Олега Ольжича «Господь багатий нас благословив(усно)».
• Орієнтовна відповідь

  Тема	Життя та боротьба
  Ідея	Маючи зазначені у вірші риси у своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келих». Для Ольжича — це «келих» волі, національного визволення.
  Жанр лірики	вірш відноситься до громадянської (патріотичної) лірики
  Художні засоби
  застарілі слова, старослов’янізми	«літеплим, самопосвята, вотще»
  метафори	«на столах Його веселих» «Твойому серцю найхмельніший келих»
  епітети	«врочисте небо», «Господь багатий», «солодких ґрон», «променистих вин»
  повтори	«і вірити, і прагнуть»

  Третя сторінка нашого журналу носить назву “Поезія “Захочеш — і будеш” із циклу “Незнаному воякові””. Приступимо до її прочитання
• Слово вчителя.
  Поезія “Захочеш — і будеш”є дев'ятим віршем у циклі “Незнаному воякові” збірки “Рінь”, яка була надрукована в 1935 році у Львові. Вона відзначалася витонченістю форми та стилю. Уже сама назва є досить промовистою, адже словом "рінь" українці називали крупний пісок, гравій, гальку або берег чи дно річки з крупного піску, гравію, гальки. Фактично, це та основа, яка необхідна для існування людства:

Де шлях у жовті врізується стіни

І урвище над кручею стремить,

Наш погляд неуважливий на мить

Затримує жорсткий прошарок ріні.

Вода суха і сіра. Але вії

Примкнеш перед камінням у піску

І раптом чуєш силу вод рвучку

І різкість вітру, що над нами віяв.

1. Виразне читання вірша «Захочеш — і будеш» вчителем та учнями

2. Словникова робота.

Затям — зрозумій, запам’ятай.

Ниць — униз.

Петáрда — вибуховий пристрій.

Сумлíння — совість, внутрішній голос, суддя, який оцінює наші думки та вчинки. Воно може підказати нам правильне рішення й застерегти від неправильного.

3. Обмін враженнями щодо прочитаного. Евристична бесіда.

— Який настрій, які думки навіює поезія Олега Ольжича? (настрій — піднесено-урочистий, поезія спонукає до роздумів, збуджує уяву)

• Які думки передає автор у рядках поезії? ( своє бачення обов'язку воїна-патріота долати будь-які труднощі)
• До кого звертається Олег Ольжич у поезії? (безпосередньо звертається до кожного з нас, переконуючи, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення). 

— Образ якої людини вніс у літературу Ольжич? (Поет створив героїчний образ сильної людини, він вірив у незбагненну силу, високі потенціальні можливості українців у боротьбі за національне визволення й відродження української державності.)

4. Ідейно-художній аналіз поезії

1. Настрій: піднесено-урочистий

2. Тема:у поезії автор звертається до кожного з нас, закликаючи долати будь-які труднощі в ім'я рідної батьківщини

3. Ідея: автор написав поезію, аби показати кожному з нас, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення

4. Головна думка: вірш навчає нас бути патріотами, приймати вольові рішення у важких ситуаціях

5. Жанр лірики: поезія

6. Вид — громадянська

7. Образи та картини:...

8. Художні засоби

Епітети: невідгадана сила, відважне життя,невблаганне сумління

Метафори: лежить сила, зрослась небезпека, нести тягар

Порівняння: Зрослась небезпека з відважним життям, як з тілом смертельника крила

Фізкультхвилинка

Повiяв теплий вiтерець, (руки в сторони, змахи до грудей)

Прийшла весна, зимi кiнець. (сплеск руками)

До сонця руки пiдiйму

I помашу отак йому.

Веснi вклонюсь, веснi вклонюсь (нахили тулуба)

I до травички доторкнусь. (присiдання)

А потiм встану, посмiхнусь

I до роботи повернусь.

VІ. Закріплення знань, умінь і навичок

1. Завдання пошуково-дослідницького характеру.

Випишіть із тексту цитати, які найбільше сподобалися, визначте їхню роль у розкритті теми та ідей поезії (поки діти працюють, звучить музика)

Орієнтовна відповідь

Захочеш — і будеш. В людині, затям,

Лежить невідгадана сила.

Навчишся надать блискавичність думкам

І рішенням важкість каміння.

Людина має в собі невичерпні сили, про які вона навіть не здогадується. Безмежна її любов до батьківщини, мужність, з якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України, душі народу якої часто не збагнути іншим.

2. Творча робота.

Складіть асоціативний ряд до слова «патріот».

Зразок

Патріот — Батьківщина, волонтер; людина, яка поважає традиції, історію, культуру; захисник, дім, любов...

VІІ. Підсумок уроку. Оцінювання роботи учнів на уроці

Слово вчителя.

Діти, наш урок добігає кінця. Ми дочиталу останню сторінку нашого журналу. Але пригадайте, сьогодні на початку уроку я  зачитала вам вірш про чисту сторінку і бажала її заповнити глибоким змістом, тобто знаннями, здобутими на сьогоднішньому уроці. Тож давайте запишемо на ось цих сердечках, які є символом любові до рідної країни, про те, що ви дізнались на сьогоднішньому уроці і прикріпимо їх до нашої чистої сторінки, доводячи таким чином,  що вона вже не пуста.

VІІІ. Домашнє завдання, інструктаж щодо його виконання

Виразно читати вірш О. Ольжича «Захочеш — і будеш», вивчити напам’ять (за бажанням), підготувати повідомлення“Творча спадщина Олега Ольжича”

  Урок української літератури у 8 класі

Тема: чи легко зберегти власну індивідуальність у сучасному жорстокому світі?(навчальний міні-твір за оповіданням В.Дрозда “Білий кінь Шептало”)

Мета: формувати в учнів цілісні уявлення про життєві цінності , гідність людини ,моральні якості, правильний вибір на основі оповідання В.Дрозда “Білий кінь Шептало”, формувати уміння шукати вирішення проблеми ;формувати активну життєву позицію, вміння бути самим собою; формувати навики спілкування у колективі;

розвивати логічне мислення, увагу, комунікативність , уміння аналізувати власні вчинки, давати їм моральну оцінку;

всебічно розвивати у підлітків високі моральні якості.

Тип уроку: урок формування знань, умінь, навичок з використанням інтерактивних технологій.

Хід уроку

I. Організаційний момент

Створення емоційного настрою

Слово вчителя.  Добрий день, мої дорогі учні! В мене в руках парасолька. Як ви думаєте, навіщо вона мені? (відповіді учнів) А парасолька для того, аби ніяка мряка, похмура погода не обтяжила і не зіпсувала сонячного настрою, який я сподіваюся буде царювати у нас сьогодні на уроці.

Тому пропоную обрати девізом нашого уроку слова Генрі Форда:

Зібратися разом – це початок,

Триматися разом – це прогрес,

Працювати разом – це успіх.

І таким чином приступити до роботи.

II. Мотивація навчальної діяльності

Слово вчителя.

Діти!Через кілька років ви вже будете самостійними дорослими людьми, зі своїми поглядами на життя, зі своїми моральними цінностями. Кожен із вас обере в майбутньому свій шлях. І який би шлях ви не обрали ,для того ,щоб життя було барвистим і світлим, варто кольори добирати вже сьогодні, щоб бути справжньою людиною , інтелігентною, милосердною.В.Дрозд в одному із своїх творів зауважив: »Усе своє свідоме життя я творив себе , бо тільки духовно багата особистість здатна щось справжнє написати ,за наявності ,звичайно ,літературного таланту « Кожна людина прагне стати особистістю , індивідуальністю. А що для того потрібно? Рано чи пізно це складне запитання постане перед кожним із вас . Тому ми спробуємо сьогодні пройти лабіринтами становлення особистості. Отже, тема нашого уроку...

ІІІ. Оголошення теми уроку “Чи легко зберегти власну індивідуальність у сучасному жорстокому світі?(навчальний міні-твір за оповіданням В.Дрозда “Білий кінь Шептало”)”, визначення завдань:

формувати уявлення про життєві цінності , гідність людини ,моральні якості, правильний вибір на основі оповідання В.Дрозда “Білий кінь Шептало”,

формувати уміння шукати вирішення проблеми ;

формувати активну життєву позицію, вміння бути самим собою;

розвивати логічне мислення, увагу, комунікативність , уміння аналізувати власні вчинки, давати їм моральну оцінку;

IV.Сприйняття нового матеріалу

Слово вчителя.

Діти, давайте з’ясуємо значення поняття «особистість»

(Особистість - відображення соціальної природи людини, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин )

Кожна людина формує себе як індивідуальність з раннього дитинства. То що таке індивідуальність?

Очікувані відповіді учнів.

(Індивідуальність — сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру )

Ми спробуємо змоделювати власне розуміння поняття «індивідуальність « ( на дошці прикріплений напис «ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ».) Учні разом із вчителем моделюють за допомогою виконання вправ

Вправа «Символ життя»

Під музичний супровід учні запалюють свічку ,яку передають з рук в руки з коментарем.

Слова учителя:

Уявіть собі ,що ця запалена свічка - наше життя . Потримайте її у своїх руках ,передайте тому ,хто праворуч від вас.

Запитання для обговорення

Що ви відчували ,коли тримали свічку у своїх руках?

Чи хотілося вам її віддати?

Чи виникав страх ,що свічка згасне?

Висновок .

Коли свічка знаходилась у ваших руках ,лише ви вирішували : вона горітиме чи згасне. Кожен на життєвих терезах повинен виважувати свої вчинки і слова .

Ленардо да Вінчі казав :

«ПАМ’ЯТАЙ!

ЖИТТЯ Є ДАР,

ВЕЛИКИЙ ДАР.

І ТОЙ ,ХТО ЙОГО НЕ ЦІНУЄ ,

ЦЬОГО ДАРУНКУ НЕ ЗАСЛУГОВУЄ «

А щоб цінувати життя – треба знати і розуміти своє місце у ньому. Кожен свідомий громадянин повинен знати свої права і обов`язки , які гарантує нам Конституція У країни.

«Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості ,якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості»

Стаття 21 Конституції України

Отже ,кожна людина ,щоб стати особистістю повинна розвиватись , тобто мати мету ,мрію .,яку хочеться досягти. Уявімо ,що наша мета – це літак.

Вправа « Літак.»

Напишіть на крилах літака слова: «свобода» і «відповідальність». Відірвіть одне крило від вашого літака і спробуйте запустити.

Висновок:. літати з одним крилом неможливо;

дуже легко відірвати крило ;втрата одного крила-це трагедія.

Чому однієї свободи недостатньо для того ,щоб досягти наших мрій у житті? Спробуємо дати визначення свободи ,яку мають дорослі.

( Дати своє розуміння поняття свобода .

Орієнтовні відповіді учнів)

Зріла свобода містить у собі розуміння відповідальності вибору. Бути відповідальним означає думати і намагатись передбачити до чого може привести той чи інший вибір.

Ось, що означає виважений вибір . Зріла свобода завжди вимагає обмежень. Безмежна свобода може принести багато шкоди. Свідома свобода-це відповідальність.

Отже, одна з найголовніших ознак індивідуальності це те, що людина МОЖЕ ВІЛЬНО ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ Й НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЬОГО.

(Прикріплюємо напис на дошку до слова «ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ»)

1. Як ви думаєте ,чи правдиве твердження «Моє життя ,як хочу так і живу»

Орієнтовні відповіді учнів.

Потрібно пам’ятати ,що ти живеш серед людей і повинен поважати їх право на життя.

Слово вчителя

У мене в руках клубок ниток, який би я порівняла з клубком життя, зітканих із наших думок ,почуттів . Почнімо його розмотувати і при цьому говорити ,яким ми бачимо навколишній світ ,за що ми його любимо .

Під музичний супровід діти розмотують клубок і говорять:

»Я люблю цей світ за те ,що …»

Ми «сплели» замкнене коло наших емоцій та почуттів. У світі все теж переплітається і перехрещується . Кожен із вас є частинкою цього світу . Необхідно бути небайдужим , уважним ,чуйним до інших . Адже людям ,що навколо нас ,може бути незручно від нашої бездушності, нашої байдужості, нашої невихованості. Відомий філософ Сенека вчить:

«ЛЮДИНИНА , ЯКА ДУМАЄ ТІЛЬКИ ПРО СЕБЕ

І ШУКАЄ В УСЬОМУ СВОЮ ВИГОДУ ,

НЕ МОЖЕ БУТИ ЩАСЛИВОЮ»

Отже ,ще однією ознакою індивідуальності є – УМІННЯ ЖИТИ В СУСПІЛЬСТВІ І СПІВПРАЦЮВАТИ В КОЛЕКТИВІ

(прикріплюємо напис на дошку)

Вчитель пропонує учням гру ,яка допоможе впевненіше почуватися в колективі, допоможе зрозуміти ,що разом легше подолати будь-які труднощі.

Гра «Дерево»

Учні стають в коло на деякій відстані один від одного . Кожний учасник натискує п’ятками на підлогу, руки стискає в кулаки, міцно стиснувши зуби. Вчитель говорить , звернувшись до кожного:

»ТИ МОГУТНЄ ,МІЦНЕ ДЕРЕВО,У ТЕБЕ СИЛЬНЕ КОРІННЯ І ЖОДНІ ВІТРИ ТОБІ НЕ СТРАШНІ . В СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ СИТУАЦІЯХ , КОЛИ НЕ ЗНАЄШ ,ЯК ВЧИНИТИ , СТАНЬ СИЛЬНИМ І МОГУТНІМ ДЕРЕВОМ , СКАЖИ СОБІ , ЩО ТИ СИЛЬНА,У ТЕБЕ БУДЕ ВСЕ ГАРАЗД І ВСЕ ЗБУДЕТЬСЯ. ЦЕ ПОЗА ВПЕВНЕНОЇ ЛЮДИНИ.

Потім діти беруться за руки ,піднімають їх вгору ,продовжуючи натискати п’ятками на підлогу. Промовляючи:

«МИ РАЗОМ – ВЕЛИКА СИЛА!САМОТНЬОМУ ДЕРЕВУ ВАЖКО В НЕГОДУ ,НАБАГАТО ЛЕГШЕ ,ЯКЩО ЦЕ ЦІЛИЙ ГАЙ.РАЗОМ НЕ СТРАШНІ НІЯКІ ПРОБЛЕМИ !»

Після цього вчитель пропонує дітям розслабитись , припинити натискати п’ятками, різко струснути руками ,розслабити м’язи обличчя.

Обговорення:.

Що дала вам ця вправа?

Які враження ви отримали?

Слово вчителя.

Не вміючи плавати, людина тоне. Так і в життєвому коловороті. Людина ,що не має необхідних знань та вмінь не здатна прожити життя відповідно до людських норм і моральних настанов . Така людина ,біологічно існуючи на духовному рівні , втрачає радість життя , стає безпорадною беззахисною перед труднощами . Людина ,життєві орієнтири котрої чітко визначені , знаходить у собі сили подолати обставини ,не втрачаючи здатності виходити з буд ь- якої ситуації. Поки живий – вихід завжди є. Безвихідних ситуацій нема.

Нещодавно у одній із мистецьких галерей Львова проходила виставка талановитої художниці, що має фізичні вади .Це жінка ,котра любить і цінує життя , котра радіє життю і гідно зносить в усі випробування долі.

Презентація «Містичне світло Ольги Ноженко» під муз .супровід (звучить твір Глюка «Орфей і Евредіка»)

Ми можемо доповнити нашу модель ще однією ознакою - ЗДАТНІСТЬ РОЗВ’ЯЗУВАТИ ЖИТТЄВІ ПРОБЛЕМИ.(прикріплюємо на дошку напис)

Що складніше: будувати життя чи пристосовуватись до нього?

Орієнтовні відповіді учнів:

(складніше і важливіше будувати життя, а пристосовуватись легше ,але це не -цікаво .)

Вчитель.

Кожен з нас так чи інакше постійно стоїть перед вибором Вибір є невід’ємною частиною нашого життя. Кожного дня ми щось обираємо: обираємо одяг ,в якому сьогодні підемо до школи , обираємо собі друзів чи просто людей ,з якими будемо спілкуватись. Ми в силі обрати все .? .(звертаємось до «Острова…) Василь Симоненко вчить нас:

»МОЖНА ВСЕ НА СВІТІ ОБИРАТИ, СИНУ,

ВИБРАТИ НЕ МОЖНА ТІЛЬКИ БАТЬКІВЩИНУ»

Ми живемо у вік високих технологічних досягнень і можливостей, все ми можемо :і космічний, і підводний світ вивчаємо ,але як сказав Б. Ш ОУ :

«Тепер, коли ми навчилися 

літати по повітрю, як птахи, 

плавати під водою, як риби, 

нам не вистачає тільки одного:

навчитися жити на землі, як люди».

Відома українська поетеса Ліна Костенко застерігає нас :«Мабуть, ще людство дуже молоде»

Мабуть, ще людство дуже молоде. 

Бо скільки б ми не загинали пальці, - 

XX вік! - а й досі де-не-де 

трапляються іще неандертальці.

Подивишся: і що воно таке? 

Не допоможе й двоопукла лінза. 

Здається ж, люди, все у них людське,

але душа ще з дерева не злізла.

Отже ,індивідуальність від неандертальців відрізняє- ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКОЇ КУЛЬТУРИ.

(напис прикріплюємо на дошку)

Це і буде ознакою індивідуальності.

Підсумовуючи все ,про що ми говорили, можна визначити ще одну ознаку індивідуальності - УСВІДОМЛЮЄ НЕОБХІДНІСТЬ УЧИТИСЬ ПРОТЯГОМ УСЬОГО ЖИТТЯ.

Як ви думаєте чи можна жити за такими моральними нормами?

Слово вчителя.

Дійсно, важко так жити. Але головне – прагнути до цього. У світі не так багато людей ,життя яких підпорядковане таким нормам. Але ,на щастя, вони є . Наприклад ,відома усьому світу жінка –МАТИ ТЕРЕЗА

Свята ма́ти Тере́за, — католицька черниця, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру за 1979 рік. Впродовж понад сорока років допомагала злиденним, хворим і сиротам у місті Колката вІндії.

Робота за змістом твору

Слово вчителя

Діти, ми з'ясували значення понять особистість та індивідуальність. Створили схему.

Бесіда:

- Скажіть, а чи можемо ми вважати коня Шептала індивідуальністю? Чому? (Білий кінь не полюбляв побут, гурт, загорожі — це свідчення індивідуальності героя, він був не такий як всі)

• Чи залишається Шептало особистістю протягом усього оповідання? (ні, бо в ньому йдеться про те, як під впливом натовпу зникає самобутня особистість, як поступово вона звикається з наругою, насильством і жорстокістю, бо так прийнято в суспільстві. Горда і прекрасна тварина змушена існувати серед натовпу байдужих коней, терпіти знущання коняха)
• Кого насправді змальовує автор в образі білого коня? (автор, змальовуючи коня, говорить про людину, адже це оповідання є алегоричним, коли в образі тварин автор зображає людей)

Слово вчителя.

Ми бачимо в оповіданні багато жорстокості. Про що вона нам говорить? (Вона підкреслює безпорадність людини в тоталітарному суспільстві, неможливість самій визначати свою долю. Людина виявляється беззахисною перед системою, хоча й намагається опиратись)

- Який вихід бачить герой оповідання? (скоритись, зрадити свою мрію, забути про вільних і прекрасних предків)

- Діти, скажіть, чи легко зберегти свою індивідуальність у сучасному жорстокому світі?

Слово вчителя

Кожна людина живе на Землі тільки одне життя, а тому варто задуматись вже сьогодні над тим ,як його прожити.

V. Рефлексія і оцінювання

Слово вчителя

«Килим ідей»

Завершуючи наш урок, створимо з вами килим ідей, враховуючи і підсумовуючи ті знання, які ви здобули на уроці. Кожен із вас отримає три смужки різних кольорів ,на яких повинен записати думки.

«червоний»- ніколи не буду…

«зелений»- завжди буду..

«жовтий»- вагатимусь…

Презентація створених килимів.

VІ. Підсумки уроку

Слово вчителя

Людське життя коротке і дається тільки раз. І кожному потрібно намагатися прожити його так ,щоб не було соромно Ви - молоді громадяни України .І від вас залежатиме майбутнє, від вашої освіченості ,активної життєвої позиції. І як не буде вас -_розумних ,людяних, якщо ви не будете індивідуальностями ,то не буде майбутнього у нашої держави.

Наш урок добігає кінця, тож давайте скажемо з вами, чи досягли ми поставлених на початку уроку завдань, які були такими:

формувати уявлення про життєві цінності , гідність людини ,моральні якості, правильний вибір на основі оповідання В.Дрозда “Білий кінь Шептало”,

формувати уміння шукати вирішення проблеми ;

формувати активну життєву позицію, вміння бути самим собою;

розвивати логічне мислення, увагу, комунікативність , уміння аналізувати власні вчинки, давати їм моральну оцінку;

VІІ.Домашнє завдання

Написати твір-мініатюру “Чи легко зберегти власну індивідуальність в сучасному жорстокому світі?”.Підготувати повідомлення про яскраві постаті в сучасній українській літературі.

Урок української літератури у 8 класі (за новою програмою)

Тема: Моральний урок діда Платона і діда Савки для солдатів у повісті Олександра Довженка “Ніч перед боєм”

Мета: навчальна: продовжувати роботу над ідейно-художнім змістом оповідання О. Довженка «Ніч перед боєм», навчати характеризувати образи діда Платона та діда Савки, коментувати той важливий моральний урок, який продемонстрували ці герої власним самовідданим учинком ;розвивальна: розвивати вміння висловлювати власну думку про поняття патріотизму у воєнний та мирний часи; виховна: виховувати почуття патріотизму, поваги до героїв Другої світової війни та героїв АТО

Учні знатимуть:

найголовніші факти з творчості О.Довженка;

зміст твору "Ніч перед боєм", тему, головну думку;

характеристики образів діда Платона і діда Савки , їх моральний урок для солдатів;

визначення та особливості оповідання.

Учні  вмітимуть:

аналізувати прочитаний матеріал, виокремлювати в ньому основне;

 висловлювати власну думку про поняття патріотизму, героїзму у воєнний та мирний часи; проводити аналогію з сучасним, образно мислити.

Обладнання: підручник, відеоролик, що демонструє часи Другої світової війни, фотокартки цього періоду, портрет Олександра Довженка, ілюстрації до твору (слайди презентації).

Тип уроку: застосування знань, умінь та навичок.

Форма організації навчальної діяльності учнів:  літературний журнал «Урок мужності» з використанням комп’ютерних технологій.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Вчитель (слайд 1)

Доброго дня, учні! Доброго дня ,дорогі гості,присутні колеги! Я вітаю всіх вас на нашій Подільській землі.

Рідна земле моя!

Росою вмита, мальвами заквітчана, вишиванками встелена, Кобзарем оспівана, козацькою кров’ю полита. На цій землі з сивої давнини жили наші предки, живуть наші батьки. Тут народилися ми. Україно моя! Ти обплетена корінням наших родоводів. І де б ми не були, ми скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово. І що б не трапилося ,вона, як мати, кличе нас до себе.

Лунає пісня Т.Петрененка “Україно”

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

Ми розпочинаємо наш урок за темою : “Моральний урок діда Платона і діда Савки для солдатів у повісті Олександра Довженка “Ніч перед боєм” і проведемо його у формі літературного журналу «Урок мужності»

Тож , записуємо число, класна робота і тему уроку.

А зараз, діти, давайте визначимо завдання нашого уроку: (слайд 2)

• ми маємо вміти аналізувати зміст твору "Ніч перед боєм", давати власну оцінку подіям, зображеним у творі;
• визначати тему твору, головну думку;

- характеризувати образи діда Платона і діда Савки - представників українського трудового народу, їх моральний урок для солдатів;

- визначати жанр твору;

- висловлювати власну думку про поняття патріотизму, героїзму у воєнний та мирний часи; проводити аналогію з сучасним, образно мислити.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та їх корекція.

Слово вчителя.

Отже, перша сторінка нашого журналу “Літературний диктант”, за допомогою якого ми повторимо матеріал, вивчений на попередньому уроці.

Літературний диктант (слайд 3)

1. Олександр Довженко народився ... (с. В’юнище на Чернігівщині)

2. Олександр Довженко розпочавв перше свою кіномистецьку діяльність на ... (На Одеській кіностудії)

3. Довженко працював на кіностудії в Одесі з відомим письменником (з Юрієм Яновським)

4. Продовжіть інформаційне гроно:

Олександр Довженко - український письменник…( художник,

кінорежисер, кінодраматург, класик світового кінематографу, дипломат)

5. У Європу кінорежисер повіз показувати фільм ... («Земля»)

6.Олександра Довженка поховано ... ( У Москві на Новодівичому кладовищі)

ІV. Основний зміст роботи

А ми переходимо до наступної сторінки нашого журналу, яка називається “ Бесіда про твір”

- Чи сподобався вам твір, який ми прочитали вдома?

• Визначте жанр твору
• Пригадайте, що таке оповідання?

• Про події яких часів йдеться в оповіданні?
• А хто ще з українських та світових письменників у своїх творах описував події Другої світової війни?(слайд 4)

К.Симонов і О.Твардовський — поезії, М.Шолохов - “Доля людини”, Г.Тютюнник “Климко”

• Що вам відомо про Другу світову війну?(відео про війну)

Дру́га світова́ війна́ — наймасштабніша світова війна в історії людства. Почалася 1 вересня 1939 і тривала 2 194 дні до 2 вересня 1945. Друга світова війна значно вплинула на долю людства. В ній брала участь 61 країна (80 % населення Землі). Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн. До збройних сил було мобілізовано 110 млн осіб у всьому світі. Загальні людські втрати досягли 50-55 млн осіб, з них загинуло на фронтах 27 млн.

Однак, число загальних втрат може становити і 65-70 млн осіб, оскільки згідно з розсекреченими даними Держплану СРСР, втрати Радянського Союзу у Другій світовій війні становили 41 мільйон 979 тисяч, а не 27 мільйонів, як вважали раніше

Створення асоціативного куща «Війна» 

На основі змісту твору (розруха, втрати, розлука, смерть, трагедії, кров, біда, біль, скорбота

Третя сторінка журналу називається “Поміркуй”

• Що ви знаєте про автора оповідання “Ніч перед боєм”? (слайд 5) Автором твору є Олександр Петрович Довженко, який народився 10 вересня 1894 року в селі В'юнищі (нині Сосниця), що на Чернігівщині. Навчався в Глухівському вчительському інституті, потім вчителював в Житомирі й Києві. Надзвичайно важким випробуванням для Олександра Довженка, як і для всіх українців, став період Другої Світової війни (1941-1945 р.р.). У липні 1941 року він з дружиною евакуюється до Уфи, а потім до Ашхабада, куди було переміщено Київську кіностудію. Олександр Петрович наполегливо проситься на фронт. У лютому 1942 року його відправляють на Південно-Західний фронт журналістом. Довженко пише статті, оповідання, листівки, нариси)

-Як ви думаєте, чому твори Довженка є актуальними й сьогодні? (слайд 6 )

Інформація учня 1.Олександр Петрович Довженко бачив війну власними очима, пройшов чимало її вогненними шляхами, чесно і правдиво зображував страждання народу. О. Довженко розумів і бачив, якою дорогою ціною діставалася перемога над фашизмом. Це мільйони загиблих військових і цивільних. Тому запідозрити його у перекрученні історичної правди про війну, не вірити йому нема жодних підстав. Довженкова «Україна в огні» була першим кроком у заборонену зону. Олександр Довженко мав надзвичайний дар правдивості. Він навчився передавати все «у ногу з часом», одначе не вмів писати неправди. Його кіноепопеї на сьогоднішній день є правдивим відображенням дійсності воєнного часу.

Інформація учня 2. Більше того, на сьогоднішній день на сході нашої держави ведуться воєнні дії. І я вірю, що на Донбас скоро прийде мир, що порозуміння буде досягнуто. Для цього нам потрібно бути відвертими, без належної інформаційно-просвітницької підтримки терористичні атаки можуть повторюватися безкінечно, маючи на меті руйнування цілісності України. І тут сама лише зброя не може бути гарантом нашої незалежності.
 Просвіта, патріотичне виховання, виховання національної гідності — це броня, яку буде важко пробити недругам нашої держави. Тому на захист України мають стати не лише військові, а й історики, письменники та освітяни, кожен із нас.

Хвилинка релаксації

Слово вчителя.

Дійсно-таки, ми всі маємо долучитися до захисту нашої держави , підтримуючи воїнів АТО всіма можливими способами: вчинком, дією, добрим словом. І тому сьогодні, дорогі учні та колеги, я хочу подарувати вам ось цих голубів — символ миру, чистоти і благородства! Нехай у ваших серцях, родинах і на рідній землі панує мир та спокій! (Вчитель дарує голубів)

Продовження бесіди:

Слово вчителя.

А ми продовжуємо “читати” сторінку ,яка називається “Поміркуй”, і наступне запитання:

- Хто є головним героєм твору? (Петро Колодуб)

- Назвіть прізвища героїв оповідання. (Сокіл, Троянда, Колодуб, ).

- Які асоціації вони у вас викликають? (рослинний та тваринний світ).

- Чому, на вашу думку, автор вибирає саме такі прізвища? (природа – мир)

-Яку  роль відіграла у житті головного героя і його товаришів зустріч  з дідом Савкою та дідом Платоном? Вона змінила все його життя, перевернула всю душу

- Якими були слова старих рибалок для тих, хто відступав? (Образливі, гіркі, але справедливі)

-Які слова Платона Півторака воїни запам’ятали на усе життя?

Учні знаходять цитату і зачитують:

«Життя - бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П'єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п'єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися  зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!»

-Який вчинок здійснили Платон Півторак і дід Савка? Знайдіть цитату в тексті. Чому його можна назвати героїчним? (Ото як ви пішли у лози, через годину прибігли німці. Довго вони били діда, що перевіз вас, хотіли розстріляти, а потім був приказ негайно переправитися на другий берег. Ну повезли. Насіло їх вщерть. Випливли на середину Десни. Тоді дід Платон і каже:

— Савко, прости мене!

— Бог простить.

— У другий раз!

— Бог простить.

— Прости утретє!

— Бог простить.

— Прости і ти мене, Платоне, — сказав дід Савка.

— Бог простить.

— У другий раз!

— Бог простить.

— У третій раз!

— Бог простить.

Та за третім разом як повиймали вони весла, та як стрибнули на правий борт, та й перекинули човна. Все потонуло — і кулемети, і німці, і діди. )

Фізкультхвилинка

Слово вчителя.

Діти, ви майбутні захисники Вітчизни. А для цього вам потрібно бути сильними та здоровими. Тому пропоную вам хвилиночку відпочити та виконати гімнастику для очей

(відеоролик)

А ми перегортаємо ще одну сторінку нашого журналу, яка носить назву “Робота в парах”. Тому пропоную розділитись на пари. І ознайомтесь із завданнями для кожної з пар (слайд 7)

І- ша пара: охарактеризуйте портрет та дайте психологічну характеристику (думки, почуття тощо) Платона Півторака та діда Савки, використовуючи цитати з твору.

ІІ — га пара: розкажіть про характер (учинки, ставлення до інших) Платона Півторака та діда Савки. Як про діда Платона та діда Савку говорять інші персонажі? Відповідь аргументуйте цитатами з твору.

ІІІ — тя пара: визначте тему, ідею, головну думку оповідання “Ніч перед боєм”

На виконання завдання - 3-5 хвилин.

Поки учні працюють, звучить “Мелодія дощу” Моцарта

Платон Півторак, Савка
Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому,як на хлопчику батьків піджак Платон Півторак суворий і красивий	Портрет
Не знаю, чого вони оце так тікають, — сказав дід Платон, ідучи за Савкою до річки, так ніби нас тут зовсім не було. — Чого вони так тієї смерті бояться? Раз уже війна, так її нічого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од неї нікуди. Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської й дитячої крові	Психологічна характеристика (думки, почуття тощо)
Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон. Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери… Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас	Характер (учинки, ставлення до інших)
Я дивився на діда Платона і з насолодою слухав кожне його слово. Дід вірив у нашу перемогу. Він був для мене живим грізним голосом нашого мужнього народу	Характеристика героя іншими персонажами

Тема: Відображення віри у перемогу звичайних людей Платона Півторака і діда Савки , розкриття їх ролі у формуванні світогляду Петра Колодуба та інших героїв- захисників Вітчизни;

Ідея: Уславлення героїчного подвигу народу.

Головна думка: оповідання вчить нас бути патріотами своєї держави, стояти до останнього за волю і свободу рідного краю

Ще одна сторінка нашого літературного журналу “Портретна галерея” (слайд 8)

Слово вчителя. Виберіть з поданого ряду портрет діда Платона та діда Савки. Підтвердіть свій вибір рядками з твору. Прогнозовані відповіді: Платон Півторак « суворий і красивий”. Дід Савка : «Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був він сильно схожий на святого Миколу-угодника»

V.Рефлексія

Слово вчителя.

Наш урок добігає кінця. Тож, діти, скажіть, чи досягли ми з вами поставлених на початку уроку завдань?

Нагадую вам, що завданнями уроку були такі:

• вміти аналізувати зміст твору "Ніч перед боєм";
• визначати тему твору, головну думку;

- характеризувати образи діда Платона і діда Савки ;

- визначати жанр твору;

- висловлювати власну думку про поняття патріотизму, героїзму у воєнний та мирний часи; проводити аналогію з сучасним.

Отже, перед вами лежать картки зеленого та червоного кольорів. Якщо ми досягли завдань, підніміть картку зеленого кольору, якщо не досягли — то червоного кольору. І прокоментуйте свою відповідь.

VІ. Підбиття підсумків уроку.

Слово вчителя.

Діти, все, що ми робимо,  це усе задля рідної Батьківщини.

Ми завжди готові стати на захист неньки-України. І в цьому я вбачаю духовну  єдність поколінь. Вона у нас у душі. За неї стояли на смерть герої народних дум ,козаки запорозької Січі, герої творів О.Довженка ,учасники Революції Гідності, Герої Небесної Сотні. Сьогодні  виконують свій громадянський обов’язок наші товариші,колеги, випускники у зоні АТО, захищаючи єдність і незалежність нашої  держави.

Мені болить за долю України,

За землю рідну серце біль пече,

Бо отчий край у нас на всіх єдиний,

Давайте ж всі підставимо плече!

Найзаповітніше бажання усіх українців сьогодні - жити під мирним небом. Ми віримо в те,що ця наша мрія   здійсниться  обов'язково.  Ви – майбутнє України, захисники Вітчизни. Будьте  гідними своїх предків, любіть Батьківщину і захищайте її.

Слава Україні!!!

Героям Слава!

VІІ. Оцінювання роботи учнів на уроці

VІІІ. Домашнє завдання

 Написати твір-роздум «Урок мужності від Олександра Довженка» ; 2. Скласти кросворд до оповідання «Ніч перед боєм». За бажанням: Прочитати інші оповідання О.Довженка й поділитися своїми враженнями з однокласниками (“Мати”, “На колючому дроті”)

Урок української літератури у 7 класі

Тема: Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі.  «Лебеді материнства»

Мета: Поглибити знання учнів про життя і творчість В. Симоненка, вдумливо читати поезію, аналізувати її, коментувати художні засоби, з’ясувати зміст образу лебедів та інших образів-символів, розвивати навички виразного читання, виховувати любов до матері й до Батьківщини

Тип уроку: Засвоєння нових знань

Забезпечення уроку: Портрет В.Симоненка, виставка його поетичних збірок, відеоматеріали

Хід уроку

І. Організаційний момент

Слово вчителя:

Уже дзвінок нам дав сигнал:

Працювати час настав.

Тож і ми часу не гаймо .

Роботу швидше починаймо.

ІІ. Активація пізнавальної діяльності

Слово вчителя:

Дорогі діти, перш ніж оголосити тему нашого уроку, пропоную переглянути відео (Пісня «Ти на землі людина» на слова В.Симоненка у виконанні «Пікардійської терції» http://www.youtube.com/watch?v=B5jKBdWJnb4).

- Діти, скажіть, чи чули ви раніше слова цієї пісні?(Так)

- Хто є автором цих слів?(В.Симоненко)

Так, це Василь Симоненко. Давайте з вами пригадаємо, що ви пам’ятаєте про В.Симоненка з попередніх класів?(Діти згадують факти з життя)

Які його твори ми вивчали раніше? («Цар Плаксій та Лоскотон»)

Молодці, дітки.

ІІІ. Оголошення теми уроку та визначення учнями завдань уроку

 Отже, тема нашого уроку  «Василь Симоненко – «лицар на білому коні» в українській літературі.  «Лебеді материнства»

(Діти записують число та тему уроку в зошит)

Тож давайте визначимо завдання нашого з вами уроку (Прогнозовані відповіді:

-  Пригадати життєвий шлях автора;

-  Познайомитись з його творчістю;

-  Аналізувати його поезію «Лебеді материнства»)

ІV. Сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу

Слово вчителя:

Сьогодні ми з вами дізнаємось про те, яким був поет? Хто і як вплинув на формування його  світогляду?  А ознайомлять нас із цим учень 1та учень 2, які заздалегідь отримали своє завдання.

Учень 1:

Корені Симоненківського роду

   Він з’явився на світ 8 січня 1935 року в селі Біївцях на Полтавщині.

Корені Симоненківського роду сягають в далеку сивину віків. Дідусь Федір Трохимович та бабуся Варвара Потапівна замолоду були високими статурними та вродливими, як проходили по селу, то всі біївчани дивилися їм услід. Рано, у 42 роки  не стало улюбленої бабусі, а дід Федір дожив до глибокої старості. Для Василя він став першим другом і наставником, а пізніше - натхненником майбутнього поета. Він самотужки вивчив грамоту, багато читав. Його увагу привертав навіть шкільний підручник з географії чи історії.

Сусідські діти    іноді  жартували: „ Дід Щербань готується до екзаменів.”

  У роки війни дід Щербань, добре знаючи усі броди у болотах над Удаєм, не раз переводив ними партизанів, ховав  в очеретах утікачів від поліцейських переслідувань. Він нікого не боявся, допомагав вдовам та сиротам, а фашистів ненавидів так, що при зустрічі з ними одвертався. Одним словом, Федір Трохимович був людиною високої громадської совісті – чому  вчив і свого онука.

Учень 2:

Дитинство поета

  Мати поета з дитинства мріяла стати вчителькою, але не склалося і на життя вона заробляла важкою працею швачки.

  Згадуючи про чоловіка , Симоненкова мати казала: „ То не батько був ,а вітер: прилетів і полетів, а нам з малим Васею завдав багато болю і клопоту.”

     А сам  Василь Андрійович в одному з віршів писав:

                               В мене була лиш мати,

                              Та був іще старий дід,-

                               Нікому не мовив „тату”

                               І вірив, що так і слід.

  Василеве дитинство було схожим на дитинство багатьох хлопчиків того часу: війна, голод і холод, щоденний страх, окопчик під хатою, нужденна школа, чорнило з бузини, нестача паперу і книжок. Перші чотири класи  Василь учився у рідному селі Біївцях, а закінчував школу у Тарандинцях. До школи доводилося ходити щодня  9 кілометрів.

  Однак школу він закінчив на відмінно, із золотою медаллю.

Із  спогадів Ганни Щербань: „ Вчитися йому було, ой, нелегко. Важка була дорога до школи. Навесні чи восени – то ще нічого, а взимку – суща біда. Повоєнні зими були люті, сніжні. А пальто у Васі пошарпане, чоботи – діряві. Тільки жодного разу він не запізнився на урок.”

Учень 1:

Становлення поета

  Вищу освіту Василь Симоненко здобував, навчаючись на факультеті журналістики Киїського університету ім. Т.Г.Шевченка, потім працював у газетах „Молодь України”, „Черкаська правда”, „Робітнича газета.”

  На перший погляд , небагате на події коротке життя поета.

Але за двома датами, між якими пролягли його дороги – чимало добрих справ і напружена творча праця. За  життя поета вийшла лише одна його збірка – „Тиша і грім.” Непростий шлях долали його наступні книжки „Вино з троянд”, „Поезії”, „Лебеді материнства” та ще книжечка для дітей.

  Уже перші поезії  В.Симоненка засвідчили, що в літературу прийшов поет незвичайного хисту й високої громадської свідомості.

   О.Гончар писав: „З глибин народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу , з горя його й звитяжної боротьби...”

  Поет звертався до різних жанрів та форм. Він – автор громадянської й патріотичної лірики, гумористичних і сатиричних творів, прозових нарисів і казок для дітей, щоденникових записів.

  14 грудня 1963року Василя Симоненка не стало. Йому було всього 28 років. Офіційна версія – важка,невиліковна хвороба.

(Після виступу учнів перегляд фотографій (слайди №1-12))

Слово учителя:

 Василь Симоненко завжди був вдячний за любов, ласку, виховання, за все своїм матері та дідові. Ганна Федорівна Щербань — так звали жінку, яка народила й виховала поета, у якого було дуже коротке земне життя, але нескінченне творче.

Якою вона була? Про це ми можемо дізнатися зі спогадів Василевого однокурсника й товариша Миколи Сома. Оскільки він сам ріс без батька й матері, то їхати на канікули йому було нікуди. Тому у січні 1955 року він поїхав до Симоненка в село Біївці. Там вони відзначали своє двадцятиріччя: Василь народився на другий день після Різдва, а Микола — на Новий рік за старим стилем. Свято було незвичайним. Микола про нього весь час розповідав з великим захопленням. Ганна Федорівна приготувала святкові страви, а серед усього іншого на столі був справжнісінький кавун, який мати зуміла дбайливо зберегти для свого сина аж до січня.

Працюючи в Черкасах, Василь познайомився з кур'єром обласної друкарні Люсею. Через деякий час вони одружилися. Незабаром народився син Олесь, отримали квартиру.

Біївські Василеві родичі розповідали, що саме тоді до нього в Черкаси приїхав батько. Василь привітав його, щиро пригостив, запросив переночувати, а вранці сказав: „А тепер, батьку, бувайте здорові. Ви пізно прийшли до мене. Я в дитинстві вас виглядав щодня..."

А от стареньку матір забрав. Ганна Федорівна продала свою хату, зібрала нехитрі пожитки й переїхала до Черкас.

Василя вона виховала сама. Чоловік покинув сім'ю тоді, коли Василеві ще не було й року. Вона весь час чекала, що Андрій повернеться, ніколи не шукала для сина «другого батька».

Батьківські почуття Василя до сина вилилися в поетичні шедеври. Для Лесика поет написав казки „Цар Плаксій і Лоскотон", „Подорож у країну Навпаки" та інші, а також поезію „Лебеді материнства", що увійшли до однойменної поетичної збірки в 1981 році. Щоправда, написана вона була набагато раніше.

Можливо, не кожна людина в Україні знає цей вірш, але крилаті рядки „Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину" відомі, певно, кожному.

Тому пропоную прослухати пісню «Лебеді материнства» у виконанні Т.Повалій  на слова Василя Симоненка та музику А.Пашкевича і прочитати цю поезію у підручнику. (Прослуховування пісні «Лебеді материнства» у виконанні Т.Повалій http://www.youtube.com/watch?v=Xo2GA3YmB3Y).

Перевірка сприйняття учнями тексту (фронтально)

— Які емоції викликала у вас ця поезія?

— Які асоціації у вас виникли під час слухання твору?

— Як ви могли б визначити жанрову своєрідність твору?

(Вірш нагадує колискову).

—Сформулюйте тему твору.

(Материнська любов до дитини, турбота за її долю).

— У яких рядках виражається ідея вірша?

(„Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину").

Робота в групах

І група:

Дослідити образи-символи у поезії «Лебеді материнства» (лебеді, півні, зорі, лиман, марево, ніч, хата, верби, тополі...). За потреби звернутись до словника-ключа.

ІІ група:

Визначити художні засоби, вжиті у поезії

(Після закінчення відведених п’яти хвилин на виконання роботи, групи представляють свої напрацювання)

Слово вчителя:

Ганна Федорівна дуже болісно перенесла смерть Василя. Їй згодом дали нову однокімнатну квартиру, яку вона перетворила на своєрідний музей сина. На 35 років мати пережила його. Бог відміряв їй дев'яносто років. Померла в 1998 році, поховали їх поруч.

У Біївцях на Полтавщині збереглася хата, де народився Василь. Сільська рада викупила її в тих господарів, яким Ганна Федорівна продала, переїжджаючи до Черкас. Хата старенька, вже похилилась. Та вдарив на сполох М. Сом. Через пресу звернувся до громади, зібрали кошти, щоб зберегти святиню. Відновили хатні речі, стіл, скриню, посуд, рушники, скатертини. Зачастили сюди шанувальники творчості видатного поета.

Нещодавно в Черкасах з'явилися пам’ятник та  вулиця Василя Симоненка.

(Перегляд слайдів №13-16)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

1.         Колір лебедів у поезії:

а) білий; б) рожевий; в) сірий.

2.         Лебеді порівнюються з:

а) хмарами; б) чаклунством; в) мріями.

3.         Мати не пускала до хати гойдати колиску:

а) досаду; б) смуток; в) лихо.

4.         Лебеді панували в хаті на стіні:

а) під час темряви; б) у будь-який час; в) тільки у дощову погоду.

5.         Коли син виросте, то він:

а) вирушить у дорогу; б) відремонтує батьківську хату;

в) змайструє млин.

6.         Мавки чорноброві чекатимуть від дорослого хлопця:

а) ніжності й любові; б) уваги і грошей;

в) багато позитивних емоцій.

7.         В житті, на думку В. Симоненка, кожна людина не може вибирати:

а) друга; б) дружину; в) матір.

8.         Останній рядок поезії має такий виклад:

а) «Вибрати не можна тільки Батьківщину»;

б) «Та не можна рідну матір вибирати»;

в) «Можна все на світі вибирати, сину...».

9.         Поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» покладена на музику композитором:

а) М. Лисенком; б) П. Майбородою; в) А. Пашкевичем.

10.       «Лебеді материнства» за своєю будовою нагадують:

а) стрілецьку пісню; б) веснянку; в) колискову.

11.       Образ лебедів у творі асоціюється з:

а) мужністю; б) вірністю; в) ніжністю.

12.       Перший рядок твору починається:

а) «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу…»

б) «Мріють крилами з туману лебеді рожеві…»

в) «Заглядає в шибу казка сивими очима…»

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

VІ. Систематизація знань, умінь і навичок

Слово вчителя:

Діти, для систематизації ваших знань, умінь і навичок  складемо «Сенкан»  про Василя Симоненка

VІІ. Підсумок уроку

Без любові до Вітчизни немає справжньої людини. Любити Україну, жити для неї — цього прагнув Василь Симоненко. І на завершення нашого уроку пропоную послухати вірш Василя Симоненка «Задивляюсь у твої зіниці», у якому автор говорить про свою любов до України (перегляд відео http://www.youtube.com/watch?v=1Git6b3s4I4).

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

ІХ. Домашнє завдання

Вивчити вірш «Лебеді материнства»  напам'ять. Підготувати ідейно-художній аналіз  поезії В.Симоненка  «Ти знаєш, що ти — людина».

Урок української літератури в 6 класі  

Тема: Леонід Глібов. «Жаба і Віл», «Муха і Бджола».

Мета: ознайомити учнів з фактами біографії світових байкарів та з життям і творчістю Леоніда Глібова; виразно і вдумливо читати твори Л. Глібова, коментувати їхній прихований зміст; уміти виокремити основну думку кожної байки; повторити відомості про байку, алегорію; вміти знаходити повчальний зміст вивчених байок; розвивати навички виразного читання, увагу, пам’ять; виховувати щирість, правдивість, доброту, справедливість у ставленні до інших.
Обладнання: портрети світових поетів – байкарів та Леоніда Глібова, ілюстрації до його творів, репродукції картин Леонардо да Вінчі у вигляді слайдів, виставка книг Леоніда Глібова
Тип уроку: Усний журнал

Здається, байка просто бреше, 

А справді – мудру правду чеше Л.Глібов 

Хід уроку 

І.Організація класу
Слово вчителя: Добрий день, любі діти. Я рада новій зустрічі з вами. Бажаю вам успіхів у вивченні нової теми, нових творчих злетів. А зараз покладіть руку на плече товариша, привітайтесь із ним і побажайте успіхів на сьогоднішній день.
2.Повторення правил роботи на уроці:
- бути активними;
- уважно слухати відповіді товаришів;
- не викрикувати, бути доброзичливими, чесними, правдивими.
II. Актуалізація опорних знань . Бесіда за питаннями
- Чому і над чим сміється людина?
- Який буває сміх? (Доброзичливий і злий)
- Хто такий Л. Глібов? Що вам відомо про видатного українського байкаря, поета?
- Які твори Л. Глібова ви вже знаєте?
- Дайте визначення акровіршу як літературного жанру.
- Які байкарі світової літератури вам відомі? (Езоп, І. Крилов, Жан де Лафонтен)
ІІІ.Мотивація навчальної діяльності і повідомлення теми і мети уроку
Слово учителя: Діти, подивіться на висловлювання відомих людей і скажіть, які думки вони у вас викликають? (Висловлювання учнів).
Я згодна з вами. І сьогодні ми з вами познайомимося із творчістю відомого українського байкаря Леоніда Глібова,читатимемо його байки і подивимося, як цей жанр розвивався у світовій літературі. І все це ми робитимемо у формі усного журналу. Отже, запишемо число та тему уроку у зошити.
ІV. Формування умінь і навичок учнів
1-ша сторінка журналу
Слово вчителя: Майже всі народи світу мають свої байки, і що цікаво – серед них є багато схожих на сюжети, запозичені в Езопа, хоч і складено їх у різних країнах, за різних часів і різними мовами.
Лафонтен - Франція ХVІІ ст.
Ігнаци Красницький - Польща ХVІІІ ст..
Леонардо да Вінчі - Італія ХV – ХVІ ст.
Езоп - Стародавня Греція VІ ст. до н.е.
Федр - Стародавній Рим І ст. н.е.
Бабрій - Стародавня Греція ІІ ст.н.е.
Іван Крилов - Росія ХVІІІ-ХІХ ст.
Леонід Глібов - Україна ХІХ ст..
Остап Вишня - Україна ХХ ст.
У кожного з цих байкарів – від Езопа до Остапа Вишні – є свої байки, і кожна по-своєму цікава.
Мандрують байки світом, переходять від народу до народу, і хоча першу було складено дві з половиною тисячі років тому, живе вона серед нас і сьогодні. Невмирущими виявилися майже всі твори Езопа. Вони звучать різними мовами, але зберігають свою викривальну і повчальну силу.
2-га сторінка журналу
Виступ учня:
Творчість Езопа
Я пропоную познайомитись із творчістю відомого байкаря Езопа.
Езоп жив у VI ст. до н. е. — видатний байкар, засновник жанру байки, «батько байки» .
Писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. Точну кількість байок не встановлено, але вважається, що Езопу належить близько 400 байок. В образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки і захланність. Жодних його рукописів і оригіналів творів до наших днів не дійшло — його твори у IV–III ст. до н. е. упорядкував Деметрій Фалерський, але збірка не збереглась. Відомі лише віршовані переробки творів Езопа, написані Федром, Бабрієм та Авіаном.
Чимало байок запозичили у Езопа та використали їх відомі нам автори: Жан Лафонтен та Леонід Глібов.
3-тя сторінка журналу
Виступ учня:
Творчість Леонардо да Вінчі
Леонардо да Вінчі (1452 – 1519) – один із найбільших і найвидатніших діячів італійського Відродження, великий гуманіст.
Народився у м.Вінчі. Працював у Флоренції, Мілані, Римі, помер у Франції. Леонардо да Вінчі був геніальним живописцем та вченим,інженером – винахідником, архітектором, скульптором, музикантом і поетом. Він працював у різних галузях науки: в математиці і фізиці, анатомії і ботаніці, геології і механіці.
Більшість людей, навіть освічених, знають про Леонардо да Вінчі як про великого художника.( «Екскурсія в картинну галерею» (перегляд слайдів)).
Леонардо да Вінчі залишив 120 записників, в яких є багато байок, літературно не опрацьованих, часто не закінчених. Їх він використовував як зручний засіб для висловлювання філософських міркувань і свого ставлення до життєвих колізій.
4-та сторінка журналу
Виступ учня:
Творчість Леоніда Глібова
Ця сторінка нашого журналу – рідна Україна. В нашій країні байка також має давню і багату традицію. Важким і тернистим був її шлях. Вона стала популярною в Україні із ХVІІ століття.
Класиком української байки судилось стати Леоніду Глібову.
Талановитий ніжний поет – лірик , блискучий байкар, творець дитячих загадок, улюбленець української дітвори – таким постає перед нами Глібов.
Іван Франко назвав Глібова «найкращим українським байкописом». Із його 107 байок безліч висловів стали крилатими. Послухайте деякі з них:
• Що, братику, посіяв, те й пожни.
• Два хитрих мудрого не переважать.
• Ніколи не хвались, поки гаразд не зробиш діла.
• Чого не тямиш – не берись.
• На, небоже, що мені не гоже.
• Рука, як кажуть, руку миє.
• Не плюй в колодязь: пригодиться води напиться.
Ці мудрі вислови байкаря сприймаються як народні.
…Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827р. у селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині в родині управителя маєтків магнатів Родзянків. Початкову освіту він здобув дома за допомогою матері, а 1840р. вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова». До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».
Після закінчення ліцею Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858р. — у Чернігівській чоловічій гімназії
Слово вчителя. А ще Леонід Глібов відомий як автор текстів пісень. Пропоную прослухати пісню на слова Леоніда Глібова, музику Віталія Кирейка «Стоїть гора високая».
5-та сторінка журналу
Словникова робота (запис в зошити)
Байка – один з різновидів ліро-епічного жанру, невеликий прозовий або віршований твір повчального змісту, героями якого виступають звірі, люди, рослини чи предмети.
Персоніфікація (уособлення) – художній прийом перенесення властивостей людей на тварин, рослин, предмети.
Алегорія (від грецького „інакомовлення”) – це відображення одного предмета через інший.
Мораль — повчальна частина байки.
6-та сторінка журналу
Робота над байками Леоніда Глібова
1. Робота над байкою Л. Глібова «Муха та Бджола»
1.1. Виразне читання байки
1.2. Аналізуємо зміст і особливості художнього твору
- Якими людськими рисами наділена Муха, а якими Бджола? Чи мають вони щось спільне? У чому вони протилежні? Пригадай з уроків української мови, як називаються слова, що передають протилежні значення.
- Чи лагідна Муха з Бджолою від початку й до кінця байки? Як і чому змінюється настрій Мухи впродовж спілкування з Бджолою?
- Як змінюється тон Мушиного голосу під кінець байки? Зімітуй його, звернувши увагу на розділові знаки (три крапки, тире, знаки оклику).
- Які моменти в байці тобі найбільше сподобалися і чим саме?
- Чого навчає байка Л. Глібова «Муха й Бджола»?
2. Робота над байкою «Жаба й Віл»
2.1 Виразне читання байки у ролях.
2.2 Тема: зображення жаби, яка намагалася позмагатись з волом стосовно розміру, в результаті «з натуги луснула - та й одубіла».
2.3 Ідея: засудження на прикладі жаби негативних людських вад, а саме: жадібності, заздрості, хвалькуватості.
2.4 Основна думка: «.. .найлучче жити, як милосердний бог дає».
2.5 Відтворюємо прочитане
1. Якою Л. Глібов називає Жабу?
а) кмітливою;
б) винахідливою;
в) вигадливою.
2. Визнач одну з причин, через яку Жаба вирішила зробитися такою, як Віл:
а) щоб бути сильною, як Віл;
б) щоб з’ясувати для себе, що з того вийде;
в) щоб здивувати інших жаб.
Аналізуємо зміст і особливості художнього твору
3. Які риси характеру притаманні Жабі, Волу? З якою метою Л. Глібов протиставляє ці образи?
4. Яку людську ваду втілено в образі Жаби? Чи траплялися такі люди у твоєму житті? Якщо так, то як виявлялася ця риса характеру?
5. Знайди рядок, у якому автор висловлює мораль цієї байки.
Творчо мислимо
6. Яка з приказок краще передає мораль байки Л. Глібова «Жаба й Віл»: циган коня кує, а жаба й собі лапку подає; жаба мала, а рот великий; якби жабі хвоста, була б не проста; не надувайся, жабо, бо до вола ще далеко?
V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Опрацювання тестових завдань
1. Для чого Жаба вилізла на берег?
а) щоб погрітися на сонечку;
б) хотіла зустрітися з подругами;
в) Виявила бажання поїсти комах, бо зголодніла.
2. Чим була здивована Жаба, побачивши Вола?
а) Страшними міцними рогами;
б) кольором шкіри;
в) великим розміром тіла.
3. Жаба вирішила з Волом:
а) рівнятися;
б) змагатися на швидкість у русі;
в) посваритися.
4. Чий голосок прилетіла почути Муха:
а) Перепілчин; б) Соловейка; в) Зозулин; г) Щиглика?
5. З ким порівнює автор Муху, що сіла на красолі й од вітерця гойдається:
а) з царівною; б) з панночкою; в) з королевою; г) з нареченою?
6. Що сталося б із Мухою, на її ж думку, якби вона працювала, як Бджола:
а) занедужала б; б) втратила б жагу до праці; в) змарніла б; г) збожеволіла б?
VІ. Етап рефлексії
Складання сенкану «Байка»
VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів
VIІІ. Підсумок уроку
Заключне слово вчителя: Ось і добіг кінця наш урок, на завершення якого я прочитаю уривок із твору Федра. На запитання «Що у житті для смертних найкорисніше?» бог Аполлон відповідає:
«Шануйте святощі і небожителів;
Вітчизну бороніть оружно і своїх
Батьків, дружин, дітей; громіть недругів;
Допомагайте друзям; бідаків щадіть;
Сприяйте добрим; викривайте крутіїв;
Карайте за провини; не терпіть ганьби;
Помщайтесь тим, хто осквернить безчестям дім;
Лихих цурайтесь; і віру не кожному йміть».
ІХ. Домашнє завдання. Вивчити біографію Леоніда Глібова, перечитати байки, зробити ілюстрації до них.

Урок української літератури у 8 класі.  Тема: Пісні Марусі Чурай. «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю»

Мета навчальна: розуміти значення і функції пісні в житті українського народу, знати і розповідати легенду про Марусю Чурай; розвивальна: розвивати вміння виразного читання, коментування пісень, розглядання і пояснення художніх засобів; розвивати вміння працювати у колективі ;виховна: виховувати усвідомлення того, що добра слава про обдаровану людину живе у віках
Тип уроку: урок засвоєння нових знань
Міжпредметні зв’язки: світова література, історія України
Обладнання: підручники, портрет Марусі Чурай, Богдана Хмельницького
Хід уроку
І. Організаційний момент.
Слово вчителя. Доброго дня, дітки! Ми знову з вами зустрілись на уроці української літератури. Пропоную розпочати наш урок з гри «Поєднай поняття» ( у двох колонках розміщенні поняття, які потрібно поєднати).
Тарас Шевченко                                               персоніфікація
Ява і Павлуша                                                 «Тополя»
Балада                                                                Іван Франко
Каменяр                                                            «Тореадори з Васюківки»
Блакитні вії хата підійма                                  «Кобзар»
ІІ. Актуалізація опорних знань.
1). «Асоціативний кущ» (записати слова, що асоціюються з поданими словами).
Думи, українська література.
2).Гра «Ти мені, я тобі» (команди по черзі відповідають на питання одна одної за вивченим на попередньому уроці матеріалом).
3). «Вільне мислення» (усно скласти твір за поданим прислів’ям)
Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності
Слово вчителя. Ім’я геніальної давньогрецької поетеси Сапфо дійшло до нас ще з дохристиянських часів, вона жила наприкінці 7 – у першій половині 6 століття до Різдва Христового. Уродженка острова Лесбос, вона заснувала школу для навчання поетичному мистецтву і співу дівчат з аристократичних родин.
Основна тема пісень Сапфо – кохання, муки ревнощів, розлука, страждання від нерозділеного кохання.
На сьогоднішньому уроці ми познайомимось з вами з неперевершеною українською поетесою, яку по праву можна назвати українською Сапфо. А яке її ім’я і як вона виглядає, ми дізнаємося з вами, попрацювавши в групах (клас ділиться на дві групи, одна група складає з пазлів портрет Марусі Чурай, інша – складає її ім’я, після чого групи повідомляють результати своєї роботи).
ІV. Повідомлення теми уроку, повідомлення вчителем завдань уроку.
V. Сприйняття і засвоєння навчального матеріалу
1) Слово вчителя. За легендою, Маруся Чурай народилася у 1625 (за іншими версіями — у 1628 або 1629) році у сім'ї козацького сотника Гордія. Після смерті батька, який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві на багатті, залишилася жити з матір'ю у Полтаві. В юності «дівчина з легенди» мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко), сину хорунжого Полтавського полку, з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу, Ганнусю з заможної полтавської сім'ї. Зраджена дівчина не витримала втрати та вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, але яке ненароком випив Гриць. Влітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Для покути дівчина ходила на прощу до Києва, але повернувшись у 1653 році до Полтави померла у віці 28 років, не перенісши смерті коханого (за іншими даними — в 1652 році у Полтаві вiд сухот невдовзі після амністії або стала монашкою якогось з українських монастирів)
Слово вчителя. З історії України вам відоме ім’я Богдана Хмельницького, який, за легендою, рятує життя Марусі. Тож давайте послухаємо повідомлення про його найбільше досягнення у процесі Національно-визвольної війни
2). Випереджувальні завдання ( учні заздалегідь підготували повідомлення, виступають з ними)
Створення української Козацько-Гетьманської Держави
Богданом Хмельницьким
Найбільшим досягненням Хмельницького у процесі Національно-визвольної війни українського народу було утворення й формування Козацько-Гетьманської Держави — Війська Запорізького (1648—1764). У всіх галузях державного будівництва — у війську, адміністрації, судівництві, фінансах, у царині економіки й культури, Хмельницький виступає як державний діяч великого формату. Це виявилося в організації верховної влади нової української держави, яка під зверхністю й титулом Війська Запорізького й під владою його гетьмана об'єднала всі верстви українського народу. Б. Хмельницький створив не тільки державний апарат і виховав цілий гурт бойових військових і цивільних керівників як з козацької старшини, так і з української шляхти (І. Виговський, П. Тетеря, Д. й І. Нечаї, І. Богун, Г. Гуляницький, С. Мрозовицький (Н. Морозенко) та ін.), але й цілу провідну верству Козацько-Гетьманської Держави, яка, попри всі труднощі і поразки, зуміла свої завоювання зберегти і вдержати, супроти навали Москви і польсько-турецьких зазіхань, майже до кінця XVIII ст.
Слово вчителя. Маруся Чурай – легендарна особистість, талановита складачка пісень. Тому й не дивно, що її життя викликало захоплення й цікавість у багатьох діячів української культури. Давайте послухаємо повідомлення про те, хто ж використовував за основу своїх творів життєвий шлях відомої авторки й співачки не менш відомих пісень.
Постать Марусі Чурай у творах діячів української культури
У ХІХ столітті постать Марусі — талановитої складачки пісень, — що отруїла зрадливого коханого, хвилювала багатьох діячів української культури. Так, тему отруєння невірного коханця обігрують Левко Боровиковський в баладі «Чарівниця» (1834) та Степан Руданський — балада «Розмай» (1854). Марусі Чурай присвячено оперету «Ой не ходи, Грицю…» (1876) харківського драматурга В. С. Александрова та драму М. П. Старицького з такою ж назвою. Проте, це твори, в основу яких покладено пісню Марусі «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», й тому в них велика доля вигадки. Перша ж спроба показати справжні події з життя Марусі Чурай належить письменникові Г. Бораковському, який, використавши розповіді старого козака з Полтавщини, створив драму «Маруся Чурай — українська піснетворка». Через вісім років В. Самійленко написав віршовану драму «Маруся Чураївна», в якій, проте, дійсні факти щедро пересипані авторськими домислами.
У 1839 році в книзі «Сто русских литераторов» надрукована історична повість Олександра Шаховського «Маруся — малоросійська Сафо», на початку якої автор вказав, що «зміст повісті заснований на історичних фактах». О. Шаховський не був фольклористом і відомості про героїню одержав від Г. Квітки-Основ'яненка, що цікавився розповідями про Марусю Чурай і зібрав про неї велику кількість матеріалів, на жаль, загублених разом з архівом письменника.
Ще один біографічний нарис «Маруся Чурай, малоросійська співачка», друкований упродовж 1877—1879 рр. петербурзьким журналом «Пчела», належить О. А. Шкляревському. Автор зазначає, що пісні Марусі Чурай найчастіше пов'язані з її особистим життям, і наводить багато зібраних фольклорних матеріалів про неї.
3). Слово вчителя. На сьогоднішньому уроці ми з вами познайомимось з піснями, авторство яких належить Марусі Чурай, але водночас ці пісні стали настільки відомими й популярними, що вважаються народними. І першою буде пісня« Засвіт встали козаченьки»
4). Виразне читання пісні « Засвіт встали козаченьки»
5). Обмін враженнями від поезії
6). Прокоментувати пісню за допомогою «малювання подумки» (заплющити очі й подумки відтворити картини, змальовані у пісні)
7). Виразне читання пісні «Віють вітри, віють буйні»
8). Обмін враженнями від поезії
9) Евристично-пошукове завдання ( виписати з поезії художні образи й схарактеризувати їх)
Слово вчителя. «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Сюжет пісні неодноразово використовувався українськими поетами, прозаїками та драматургами — він ліг в основу близько десяти повістей, романів, кількох драм і поем. Одними з найвідоміших є повість Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала» та історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Саму пісню на початку 19 століття перекладено німецькою та французькою мовами. Її також використано в низці творів світової музики, в тому числі і композитором Ференцом Лістом.
10). Виразне читання пісні Марусі Чурай «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».
11). Обмін враженнями від поезії
12). Евристична бесіда
- Чим ця пісня незвичайна?
- Які почуття оспівує авторка?
- Чи по-справжньому, на ваш погляд, любила Маруся Гриця Бобренка?Проілюструйте свою відповідь цитатами з тексту.
VІ. Систематизація та закріплення нових знань
1). «Синтез думок» ( учні об’єднуються в групи і виконують завдання на картках. Після цього групи обмінюються завданням і кожна з них доповнює варіант іншої групи своїми думками, підкреслює те, з чим не погоджується. Опрацьовані таким чином аркуші передаються експертам, які знову зіставляють написане з власним варіантом, роблять загальний звіт, який обговорює весь клас).
Завдання
1. Складіть план характеристики Марусі Чурай, використавши відомості з пісень та народних переказів
2. Яку роль відіграли в суспільному житті України пісні Марусі Чурай? На якій підставі ви робите свої висновки?
VІІ. Підсумок уроку
«Мікрофон» (учні передають один одному мікрофон, продовжуючи фразу вчителя)
1). Маруся Чурай – це…
2). Найбільше мене хвилює у піснях талановитої співачки…
3). Марусю Чурай я уявляю…
VІІІ. Етап оцінювання
ІХ. Домашнє завдання
Прочитати у підручнику ст. 33-44, вміти переказувати легенду про Марусю Чурай. Вивчити напам’ять пісню «Засвіт встали козаченьки». Сильнішим учням – вивчити 10 українських прислів’їв і приказок, що стосуються української народної пісні.

            

Урок української літератури в 9 класі

Тема: І. КОТЛЯРЕВСЬКИЙ. «НАТАЛКА ПОЛТАВКА». НАТАЛКА ЯК УОСОБЛЕННЯ КРАЩИХ РИС УКРАЇНСЬКОЇ ЖІНКИ. ПІСНІ У ТВОРІ

Мета : охарактеризувати образ Наталки; з'ясувати роль і функцію пісень у творі, розвивати вміння відстоювати людську гідність, власні принципи; грамотно висловлювати свої думки, почуття; робити висновки, узагальнення; виховувати почуття гордості за національну культуру; прищеплювати любов до театру, інтерес до наслідків особистої праці.

Обладнання: портрет І.Котляревського, аудіозаписи пісень героїв п'єси, фотоілюстрації до змісту твору, підручник, текст твору.

ХІД УРОКУ

Щастя — не слава, не гроші...

Все це минає.

Щастя — це люди хороші,

Шана людськая.

Там, да трудніше, де важче,

Швидше знайти його вдасться.

Руки твої роботящі — ось твоє щастя!

О.Підсуха

І. Організаційний момент

Вчитель: Добрий день, мої шановні учні! В мене в руках парасолька. Як ви думаєте навіщо вона мені? (відповіді учнів) А парасолька для того, аби ніяка мряка, похмура погода не обтяжила і не зіпсувала сонячного настрою, який я сподіваюся буде царювати у нас сьогодні на уроці.

Тому пропоную обрати девізом нашого уроку слова Генрі Форда:

Зібратися разом – це початок,

Триматися разом – це прогрес,

Працювати разом – це успіх.

І таким чином приступити до роботи.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1819 рік. На сцені Полтавського театру була поставлена драма «Наталка Полтавка». Цей рік вважається роком народження української драматургії, українського театру.

Про що ж ця драма? Як можна визначити її тему? (Відповідь учня: це драма кохання бідної української дівчини селянки, яка відстоює своє право на щастя)

Хто ж герої п'єси? (Наталка-Полтавка, возний, виборний, Петро, Терпелиха, Микола)

На сьогоднішньому уроці ми охарактеризуємо образ Наталки; постараємося осмислити внутрішній світ головної героїні драми, її велике бажання бути щасливою, а ще з'ясуємо роль і функцію пісень у творі.

ІІІ. Повідомлення теми уроку

IV. Основний зміст уроку

1. Вступне слово вчителя. Завдання на асоціативне мислення

Кого з героїв п'єси Котляревського ви уявляєте, коли чуєте слова: душевність, простота, вірність, людська гідність?

Створений талантом Котляревського образ дівчини з Полтави став ідеалом української жінки. Ось уже два століття Наталка «не старіє», а живе й полонить серця мільйонів людей своєю внутрішньою красою, доброю вдачею, людяною поведінкою, душевним благородством, моральною чистотою, чесністю. Таке зображення трудящих було прогресивним, бо вселяло віру в краще майбутнє. Тим більша честь авторові, що ніхто в літературі того часу не наважився так високо підняти звичайну людину з народу.

І перш ніж приступити до характеристики образу Наталки, пропоную переглянути інсценізацію уривка п'єси «Наталка-Полтавка»

1. Інсценізація уривка п'єси

Дія І

Наталка (выходит из хаты с ведрами на коромысле, подойдя к реке, ставит

ведра на берегу, подходит на край сцены в задумчивости и поет):

Ой я дiвчина Полтавка,

А зовуть мене Наталка:

Дівка проста, не красива, |(2)

З добрим серцем, не спесива. |

Коло мене хлопці в'ються

I за мене часто б'ються,

А я люблю Петра дуже, |(2)

До других мені байдуже. |

Мої подруги пустують

I зі всякими жартують,

А я без Петра скучаю |(2)

I веселості не знаю. |

Я з Петром моїм щаслива,

I весела, й жартівлива,

Я Петра люблю душею, |(2)

Вiн один владіє нею.

Наталка: Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нуждi i горi i

проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище;

а може (плачет), забув, що я живу i на свiтi. Ти був бiдним, любив мене -

i за те потерпiв i мусив мене оставити; я тебе любила i тепер люблю. Ми

тепер рiвня з тобою: i я стала така бiдна, як i ти. Вернися до мого серця!

Нехай глянуть очi мої на тебе iще раз i навiки закриються...

Дія ІІ

Наталка и возный

В о з н ы й. Благоденственного i мирного пребиванiя! (В сторону).

Удобная оказiя предстала здiлати о собi предложенiє на самотi.

Н а т а л к а (кланяясь). Здоровi були, добродiю, пане возний!

В о з н ы й. "Добродiю"! "Добродiю"! Я хотiв би, щоб ти звала мене -

теє-то як його - не вишепом'янутим iм'ярек.

Н а т а л к а. Я вас зову так, як все село наше величає, шануючи ваше

письменство i розум.

В о з н ы й. Не о сем, галочко, - теє-то як його - хлопочу я, но желаю

iз медових уст твоїх слишати умилительноє названiє, сообразноє моєму

чувствiю. Послушай (співає):

Ой під вишнею,

Під черешнею

Стояв старий з молодою,

Як із ягодою.

І просилася,

І молилася:

– Пусти мене, старий діду,

На вулицю погулять!

– Ой і сам не піду,

І тебе не пущу,

Бо ти мене, старенького,

Покинути хочеш.*

Куплю тобі хатку,

Іще сіножатку,

І ставок, і млинок,

І вишневенький садок!

– Ой не хочу хатки,

І ні сіножатки,

Ні ставка, ні млинка,

Ні вишневого садка!

Ой ти, старий дідуга,

Ізогнувся, як дуга,

А я молоденька,

Гуляти раденька!

Не в состоянiї поставить на вид тобi сили любвi моей.

Єй-єй, люблю тебе до безконечностi.

Н а т а л к а. Бог з вами, добродiю! Що ви говорите! Я рiчi вашей в

толк собi не возьму.

В о з н ы й. Лукавиш - теє-то як його - моя галочко! i добре все

розумiєш. Ну, коли так, я тобi коротенько скажу: я тебе люблю i женитись

на тобi хочу.

Н а т а л к а. Грiх вам над бiдною дiвкою глумитися; чи я вам рiвня? Ви

пан, а я сирота; ви багатий, а я бiдна; ви возний, а я простого роду; та й

по всьому я вам не пiд пару.

Н а т а л к а. У вас єсть пословиця: "Знайся кiнь з конем, а вiл з

волом"; шукайте собi, добродiю, в городi панночки; чи там трохи єсть

суддiвен, писарiвен i гарних попiвен? Любую вибирайте... Ось пiдiть лиш в

недiлю або в празник по Полтавi, то побачите таких гарних, що i розказати

не можна.

В о з н ы й. Бачив я многих - i лiпообразних, i багатих, но серце моє

не iмiєть - теє-то як його - к ним поползновенiя. Ти одна заложила ему

позов на вiчнiї роки, i душа моя єжечасно волаєть тебе i послi нишпорной

даже години.

Н а т а л к а. Воля ваша, добродiю, а ви так з-письменна говорите, що я

того i не зрозумiю; та i не вiрю, щоб так швидко i дуже залюбитись можна.

В о з н ы й. Не вiриш? Так знай же, що я тебе давно уже - теє-то як

його - полюбив, як тiлько ви перейшли жити в нашеє село.

Скажи, говори, отвiчай, отвiтствуй, могу лi бить - теє-то як його - мужем

пристойним i угодним душi твоєй i тiлу?

Н а т а л к а (поет).

Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву,

Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.

Не багата я i проста, но чесного роду,

Не стиджуся прясти, шити i носити воду.

Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами,

Як же можеш ти дружиться з простими дiвками?

Єсть багацько городянок, вибирай любую;

Ти пан возний - тобi треба не мене, сiльськую.

(По окончании пения говорит).

Так, добродiю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною,

безпомощною сиротою. Моє все багатство єсть моє добре iм'я; через вас люди

начнуть шептати про мене, а для дiвки, коли об нiй люди зашепчуть...

2.Слово вчителя. Отже, ми переглянули уривок п'єси і можемо приступити до характеристики образу головної героїні

Випереджувальні завдання

Учень1:

Вже з першої появи Наталки читач розуміє, що перед ним - яскрава особистість, дівчина розумна й щира. Вона дає гідну відповідь на залицяння хитрого «юриста» возного Тетерваковського, підкреслюючи, що все її багатство - це добре ім’я.

Ось як каже про себе сама героїня: «Небагата я і проста, но чесного роду, Не боюся прясти, шити і носити воду». Наталка усвідомлює власну гідність і не хоче заради багатства та забезпеченого майбутнього поступатися власним щастям. Але дівчина любить і свою матір, а тому заради її спокою погоджується одружитися з нелюбом. Але ця згода не може примусити Наталку відмовитися від кохання. І коли Петро, нарешті, повертається, саме Наталка виявляється здатною на рішучі дії — їй, за її власними словами, краще буде у Ворсклу кинутися, ніж стати жінкою возного.

Протягом усієї п’єси ми жодного разу не бачимо, щоб Наталка байдикувала: вона ходить по воду, шиє… Мова дівчини багата, красива і співуча: Наталка раз у раз використовує влучні й.дотепні народні прислів’я та приказки.

В образі Наталки Полтавки втілені найкращі риси української дівчини: щирість, скромність, доброта, чесність, вірність коханому, любов до рідних. А ще автор підкреслює її рішучість і наполегливість у боротьбі за власне щастя. Можна стверджувати, що Наталка - ідеал селянської дівчини. Властиві їй загальнолюдські цінності роблять цю героїню улюбленицею не одного покоління читачів і глядачів.

Учень2:

Вона весь час турбується про свою матір, дуже лагідна і ніжна у розмові з нею, що свідчить про велику повагу і любов до рідної неньки. Та й взагалі з усіма людьми Наталка поводиться доброзичливо, з відкритою душею. «Добра дитина», - каже про неї Терпилиха. Про її добре серце говорить і виборний. Материні сльози й докори примушують її погодитись вийти заміж за возного. Вона готова на самопожертву, щоб заспокоїти в старості матір. Така ситуація була дуже типовою для українського села XVIII-XIX століття, коли бідну дівчину примушували батьки або вона сама жертвувала своїм коханням, щоб якось забезпечити, покращити долю, злиденне життя родини. Але Наталка здатна і до сміливих, рішучих дій. Коли повернувся Петро, вона рішуче виступає проти звичаїв, не відступає перед погрозами возного і заявляє: «І коли на те йде, так знайте, що я вічно одрікаюсь од Петра і за возним ніколи не буду». Так в образі Наталки Котляревський змалював типові риси простого українського народу: енергійність, здатність до боротьби, усвідомлення своєї гідності, волелюбність. Наталка, протестуючи проти одруження з возним, оцінює це одруження для себе, бідної дівчини, як кріпацтво. «У пана така жінка буде гірше наймички… буде кріпачкою», - говорить вона виборному. В цих словах чути негативне ставлення до кріпосницьких відносин. В образі Наталки Котляревський живо й реалістично підносить високі розумові і моральні якості низів тогочасного суспільства. Якщо образи возного й виборного показані в сатиричному плані, то Наталка - образ цілком позитивний. Це відчувається не тільки в її поведінці, але й у мові.

Цитатна характеристика героїні.

• «Ви пан, а я проста, ви багатий, а я бідна, ви Возний, а я простого роду»

• Возний: «Ти одна заложила ему (серцю) позов на вічнії роки, і душа моя єжечасно волаєть тебе і послі нишпорной даже го дини».

• «Не багата я і проста, но чесного роду, / Не стиджуся прясти, шити і носити воду».

• «Моє все багатство єсть моє добре ім'я».

• Виборний: «Золото — не дівка! Наградив бог Терпилиху до чкою. Кромі того, що красива, розумна, моторна і для всякого діла дотепна,— яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукоділь ниця; себе і матір свою на світі держить».

• «Лучче умерти, як з немилим жити, / Сохнуть з печалі, що день сльози лити».

• Наталка — матері: «Я покоряюсь вашій волі і для вас за першого жениха, вам угодного, піду заміж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати».

• Терпилиха про дочку: «...вона добра у мене дитина, вона обіщала для мого покою за первого жениха, аби б добрий, вийти заміж».

• Виборний про Наталку: «...всі матері приміром ставлять її своїм дочкам».

3. Опрацювання образу Наталки.

• Через що страждає героїня твору? (матеріальна незабезпеченість стає причиною її трагічного становища. Через свою бідність вона не має права на вибір, змушена відмовитися від коханого Петра і дати згоду на одруження за розрахунком з нелюбою їй людиною. Глибоке і вірне почуття до Петра спонукає її за всіх умов залишитися вірною коханому; любов до матері, почуття обов'язку перед нею вимагають зрадити Петра.

• Яким вбачає для себе Полтавка майбутнє родинне життя? (Наталка створила свій ідеал родинного щастя: «жити люб'язно і дружно, бути вірним до смерті і помагати одне одному», її не страшать ні важка праця, ні бідність. Вона згодна весь вік не знати ніяких розкошів, аби вік звікувати з коханим)

- Що свідчить про чесність і порядність коханої Петра? (Чесність, безкорисливість Наталки з найбільшою силою проявляються і тоді, коли Петро віддає їй свої, зароблені тяжкою працею, гроші. Вона відмовляється від них, бо їй потрібно щастя, а не гроші)

- Які риси характеру Наталки допомагають їй у боротьбі за своє щастя? ( Рішуча, щира, мужня, вона прямо і відверто заявляє про своє небажання зв'язати долю із нелюбом, висловлює свої погляди, захищає і відстоює їх, підкидаючи все, що стоїть на її шляху. )

• Через що, на думку Полтавки, соціальна нерівність є суттєвою перешкодою для подружнього життя? ( Вона добре усвідомлює, що багатий пан не може бути їй, простій людині, справжнім, щирим другом, що він не шануватиме її, буде на неї дивитися з презирством і обходитися з неповагою, перетворить її на кріпачку. Одруження з Возним для Наталки означає поневолення, а одруження з Петром — вільність)

• Яким чином Наталка протистоїть Тетерваковському? (Не тільки морально, а й розумово Наталка стоїть значно вище за Возного. Це особливо яскраво проявилося в сцені першої зустрічі цих персонажів. Героїня обережно, але вміло і вправно відхиляє всі «поползновенія» Возного, його замахи на її волю. Обмежений і бундючний, пан не розуміє глибоких сентенцій простої дівчини, неспроможний вдуматись у них)

- Як виявився вплив усної народної творчості на створення образу Наталки Полтавки ?

(У цьому образі є всі ті якості, які притаманні для молодої дівчини в народних піснях, казках... Наталка вродлива, трудівниця невсипуща, хазяйка, розумна, чемна, привітна, ласкава, любить і шанує свою матір, але, поважаючи інших, вона вимагає поваги і до себе. Глибоке, вірне, самовіддане кохання Наталки до Петра відтворено таким, яким це почуття виражено в народних піснях. Наталчин ідеал сімейного щастя співпадає з народним)

Завдання( висновок ) :

• Чим чарує образ простої дівчини Наталки Полтавки не одне покоління українців (Наталка завжди чарує великою пошаною до матері, до старших, своєю працелюбністю, дівочою чистотою, скромністю і відданістю великому коханню. Полтавка — це гімн великому коханню, цей образ буде приваблювати ще не одне покоління людей. Нехай же молодь наслідує це велике, чисте кохання...)

• Чи зустрічали ви в наш час дівчину, схожу на Наталку?

• Порівняйте сучасних дівчат з Наталкою.

2. Роль і функція пісень у драмі

2.1. Мозкова атака. Закінчіть фразу

• Пісня — це... ( невеличкі ліричні вірші, що виконуються співом. Часто куплети мають приспів )

• За жанрами пісні розподіляються...( народні, фольклорного походження ( обрядові, соціально – побутові, родинно – побутові, літературного походження )

• У 1890 році на текст «Наталки Полтавки» написав оперу славетний український композитор... ( Микола Лисенко )

- Прослухаймо ще одну пісню («Всякому городу нрав і права») із п’єси. Кому належать слова пісні ? Хто у п’єсі виконує її ?

2.2. Вступне слово вчителя :

У «Наталці Полтавці» пісня є суттю твору, формою його існування. Народна пісня, музика були невід'ємною частиною духовного життя народу.

Кожен герой у п'єсі має свою пісню, яка допомагає нам глибше пізнати цей образ. У піснях персонажі виливають свої почуття, висловлюють свої погляди.

Феноменальність твору — 22 пісні. • Видатні артистки, які виконували пісні Наталки Полтавки : Марія Заньковецька, Оксана Петрусенко, М. Литвиненко- Вольгемут, Зоя Гайдай, Бела Руденко.

2.3. Види пісень, використані у п'єсі, за походженням (опорний конспект):

а) пісні, написані самим автором:

• «Ой мати, мати! Серце не вважає»;

• «Віють вітри, віють буйні»;

• «Ой я дівчина Полтавка»;

«Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву»;

• «Чого вода каламутна, чи не хвиля збила?»;

• «Де згода в сімействі»;

• «Підем, Петре, до тієї»;

• «Начинаймо веселиться».

б) фольклорного походження, але оброблені І. Котляревським відповідно до змісту своєї п'єси, тобто нові варіанти відо мих народних пісень:

• «Сонце низенько, вечір близенько»;

• «Ворскло, річка невеличка» та ін.

в) літературного походження, але перероблені автором:

• «Всякому городу нрав і права» Г. Сковороди;

• «От юних літ...»;

• «Ой доля людськая — доля єсть сліпая!»;

г) народні пісні, введені у п'єсу майже без змін:

• «Ой під вишнею, під черешнею»;

• «Гомін, гомін по діброві»;

• «Та йшов козак з Дону, та з Дону додому»;

• «У сусіда хата біла»;

• «Дід рудий, баба руда».

Деякі дослідники авторство пісень «Віють вітри, віють буйні» «Чого вода каламутна» приписують напівлегендарній поетесі Марусі Чурай.

2.4. Композиційна роль пісень у п'єсі. Метод «Закінчи речення» :

• Якщо пісня входить як складова частина в монолог, її співає одна особа, то в опері чи опереті таку пісню називають… соло («Віють вітри», «Всякому городу нрав і права « і т. д.).

• Якщо пісня виконується двома особами(нерідко як діалог), це… — дует («Ой доля людськая», «Підеш, Петре, до тієї»).

• Якщо трьома — тріо («Ей, Наталко, не барися»).

Питання до учнів Які види пісень за характером змісту і художніх засобів можна виділити у п’єсі:
• ліричні;

• сатиричні;

• гумористичні.

Найбільше у творі ліричних пісень. Змінюючи прозаїчну мову, ці пісні надають усій п'єсі глибокої задушевності, теплоти і щирості.

З початку XIX ст. долітають до нас Наталчині пісні, буйні і ніжні, зігрівають зворушливою дівочою вірністю наші серця.

Як хочеться вірити сьогодні в те, що давні та вічно молоді пісні Наталки знатимуть наші хлопці й дівчата!

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

1. Творче завдання учням.

Створіть «піраміду» за п'єсою «Наталка Полтавка» до слова Наталка

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

1. • Погоджуєтесь ви, чи ні з думкою поета Олександра Підсухи, висловленої у епіграфі нашого уроку?

2. Робота з картками « Якими знаннями з української літератури я збагатився на уроці».

VI. Етап оцінювання

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знати зміст п'єси, вміти характеризувати героїв, висловлювати свою думку про них.

Написати контрольний твір «Наталка як уособлення найкращих рис української жінки»