Години спілкування

Година спілкування на тему “ТОЛЕРАНТНІСТЬ ВРЯТУЄ СВІТ”

Мета: Познайомити вихованців з поняттям « толерантність», виявити основні риси толерантності, формувати правильне уявлення щодо толерантної поведінки. Виховувати почуття поваги один до одного, до звичаїв, традицій, культури різних народів, виховувати комунікативну культуру спілкування та взаєморозуміння. Продовжити формування толерантного ставлення однокласників між собою. Розвивати у вихованців терпимість до відмінностей між людьми.

Хід заходу

1. Організаційний момент

Добрий день усім присутнім!

Рада бачити вас у гарному настрої,сподіваюсь, сьогоднішня спільна робота не буде марною, а знання, які ви отримаєте, знадобляться вам.

Правила нашого спілкування:

• щирість у спілкуванні;
• активна участь;
• повага до мови;
• довіра;
• дбайливе ставлення до інших;

Сьогодні ми почнемо нашу виховну годину із старовинної легенди, яка допоможе нам сформулювати мету нашої зустрічі.

Зустрілися раз білий і чорношкірий чоловіки.

Стали розмовляти:

1. Який ти потворний, негре. Неначе увесь сажею вимазаний, - сказав білий. Чорний зневажливо зіщулився і сказав:
2. Який ти потворний, білий! Неначе тебе всього обернули папером. Сперечалися вони, сперечалися, ніяк не могли прийти до згоди і вирішили піти до мудреця. Вислухав їх мудрець і сказав білому:
3. Подивися, який красивий твій чорний брат. Він чорний, як південна ніч, і в ній, подібно до зірок, сяють його очі…

Потім мудрець звернувся до чорношкірого:

4. А ти друже, подивися, який красивий твій білий брат. Він красивий, як виблискуючий білий сніг, що лежить на вершинах гір, а волосся його – кольори сонця.

Негр і білий присоромилися своєї суперечки і помирилися.

А мудрець подумав « Як добре, що всі ми різні. А то жити було б так нудно!»

Класний керівник - «Про що ця легенда, чого вчить?»

5. Сьогоднішнє наше заняття ми присвятимо такому поняттю як толерантність. Ви зустрічалися з ним на уроках етики, основ здоров’я. Наше завдання сьогодні навчитися розрізняти толерантні та не толерантні вчинки, виявляти толерантне ставлення один до одного, а також визначати рівень власної толерантності кожного за допомогою тесту.
6. Тому для початку пропоную вам переглянути відеоролик та дати відповіді на запитання
7. - Про що це відео?
8. - Чому білі чоловічки насміхалися з зеленого?
9. - Якими вони виявилися насправді?
10. На нашій планеті існує дуже велика кількість різних людей. Всі ми несхожі один на одного і щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям.

Проведемо дослід, який показує, що ми дуже різні.

11. Візьміть однакові аркуші паперу. Потім усі одночасно виконайте наступні дії:

1. Складіть аркуш навпіл.

2. Відірвіть верхній правий кут.

3. Знову складіть навпіл.

4. Відірвіть правий верхній кут.

5. Знову складіть.

6. Знову відірвіть верхній правий кут.

7. складіть аркуш надвоє.

8. Якщо можна, відірвіть правий кут.

9. Розгорніть аркуш і покажіть іншим.

- Чи можна сказати, що хтось виконав роботу неправильно? Чому аркуші відірвані по різному?

- Чи можемо ми сказати, що всі ви хто відірвав аркуші інакше, є гіршими за вас?

- Чого навчає ця вправа?

- А як же нам, таким різним, жити, навчатися й працювати разом, та й не сперечатись одне з одним?

- Щоб розібратися в цьому питанні нам допоможуть такі відділи: юридичний, літературний, відділ досліджень, відділ довідок. Кожен відділ буде виконувати свої функції,, вносити свої міркування і пропозиції.

- Юристи будуть звертатися до основних документів: Конституції України, Декларації прав дитини.

- Літератори розкриють це питання через твори різних письменників, народну творчість.

- Всезнайки будуть пояснювати терміни і складуть нам словник толерантності.

- Науковці запропонують нам декілька ситуацій, в яких ми повинні розібратися.

- В історії були випадки, коли люди лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе. Згадаємо такі випадки. Допоможе нам відділ довідок.

- Чому виникають сварки, бійки,війни?

Відділ довідок. Війни виникають тому, що виникав розлад між людьми, не було між ними злагоди, кожен хотів слави або заздрив іншому, хотів довести, що він кращий, або прагнув помсти. Історичні факти війн такі:

Стародавній світ – троянська війна – після викрадення Єлени алейці розпочали війну з троянцями, щоб повернути дружину своєму царю.

Середньовіччя – війни виникали на релігійній підставі. Хрестові походи забрали життя сотень тисяч людей.

Друга світова війна – Гітлер вважав арійську расу кращу за інші. Основний план Гітлера полягав у тому, щоб встановити панування над усім світом, перетворивши населення інших країн на рабів. Для світу це стало траге6дією й призвело до смерті десятки мільйонів людей.

Класний керівник Як питання ставлення до інших з повагою висвітлювалось в літературі і народній творчості?

Літератори. Кожен народ склав прислів’я порозуміння між собою: «Не міряй всіх на свій аршин», « Пильнуй свого носа, а не чужого проса», « У чужий монастир зі своїм уставом не ходять»

До виявлення поваги закликають всі світові релігії.

Моральний досвід людства втілено у фольклорних творах, казках, переказах та в художній літературі. Це такі твори,як « Хатинка дядька Тома», « Пригоди Чиполіно» та інші твори.

Класний керівник Що ж таке толерантність і яку людину можна назвати толерантною?

Всезнайки. Це слово походить від латинського прикметника «терплячий»

Отже, « толерантний» - здатний витримувати іншого, не такого,як сам. Толерантність забезпечує людям можливість жити разом навіть за відсутності приязні, поваги, любові.

Толерантність – це та межа, яка стримує від втручання у думки, почуття, переживання, смаки іншої людини.

Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги, не перекладають відповідальність на інших. (Відео)

Класний керівник Давайте спробуємо на кожну літеру слова толерантність назвати риси характеру, притаманну толерантній людині.

Асоціативний ряд ( на дошці у стовпчик записане слово толерантність, учні по черзі називають риси характеру і виходять записувати їх )

Т – товариський

О – об’єктивний, особливий, оригінальний

Л – лояльний, лагідний

Е – енергійний, елегантний

Р – розсудливий, рівний

Н - надійний, найдорожчий

Т – терплячий

Н – незалежний, найдорожчий

І – інтелігентний, ідейний

С – співчутливий

Т – тактовний

Ь

Класний керівник Усі ми рівні й однаково можемо використовувати свої права. Які це права розкажуть нам юристи.

Юристи. Право однієї людини закінчується там, де починається право іншої. Ми можемо робити лише те, що не шкодить іншим, не порушує їхні права.

Стаття 21 Конституції України:

Усі люди є рівні і вільні у своїй гідності та правах. Права і свобода людини є невідчуджуваними і непорушними.

Стаття 23 Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості,якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей.

Стаття 24 Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

У 1989 р. Організація Об’єднаних Націй прийняла Конвенцію про права дитини. Цей документ містить 54 статті. Україна приєдналася до цієї Конвенції.

16 листопада жителі багатьох країн світу відзначають Міжнародний день толерантності або День терпимості. Це свято було засновано в 1986 році за рішенням Генеральної Асамблеї ООН.

Класний керівник Отже, бути толерантною людиною значить поважати людей.

А чи можна вас вважати володарем цієї якості? Відповісти на це питання нам допоможе тестування

Виконання тесту « Чи проявляєте ви толерантність?»

Проявляти толерантність – це означає розуміти один одного, ставитися один до одного терпимо, щоб будувати мирне майбутнє.

1. Для того щоб не було війни…

а) Не можна нічого зробити, оскільки війни будуть завжди!

б)Потрібно розуміти, чому вони відбуваються.

2.У школі проходить акція « Милосердя»…

а) це тебе не цікавить;

б) намагаєшся, чим можеш, допомогти ветеранам.

3. Ти опираєшся проти насильства…

а) насильством;

б) ти приєднуєшся до інших людей, щоб сказати ні.

4.Один товариш тебе зрадив…

а) ти мстиш йому;

б) ти намагаэшся порозумытися з ним.

5. Бачиш, коли сильний кривдить слабкого…

а) байдуже проходиш повз;

б) втручаєшся.

6. Ти не згоден з кимось…

а) ти не даєш йому говорити;

б) ти все – таки слухаєш його.

7. Учитель чекає відповіді учня…

а) кричиш з місця;

б) даєш можливість відповісти іншому.

8. У тебе в класі учень з іншої школи, іншого колективу…

а) ти не спілкуєшся з ним;

б) допомагаєш йому влитися в колектив.

Вибери ту відповідь,яку ти вважаєш правильною, і порахуй, скільки відповідей « б» у тебе вийшло.

( Обговорення результатів тестування.)

Ключ від тесту

Якщо у тебе 8 «б»:

Прекрасно! Ти прояляєш велику толерантність. Ти є майбутнім громадянином світу. Поясни своїм друзям, як тобі вдається.

Якщо у тебе від 3 до 5 «б»:

Так! Ти не дуже толерантний. Ти занадто прагнеш нав’язати свої ідеї, але проявляєш допитливість, і в тебе гарна уява. Використовуй ці якості для боротьби з не толерантністю.

Якщо у тебе менше 3 «б»:

Ай – ай –ай! Ти зовсім не толерантний! Однак якби ти був налаштований більш оптимістично, і тобі подобалося дискутувати, ти міг би стати більш щасливим! Давай, доклади ще трохи зусиль.

Класний керівник Дорогі діти! Толерантна особистість. Якими якостями повинна володіти така людина?

Продовжіть фразу: « Я…».

(відповіді учнів)

12. Терплячий;
13. Привітний і дбайливий;
14. Ввічливий і делікатний;
15. Поважаю оточуючих;
16. Умію слухати і чути;
17. Патріот своєї школи;
18. Працьовитий;
19. Турботливий;
20. Рахуюсь із чужими думками;
21. Бережу природу;
22. Поважаю свої права та інших;

Класний керівник Наша Земля – це місце, де ми можемо любити один одного, дотримуватись традицій і продовжувати історія планети Толерантності.

Тепер давайте виростимо традиційне дерево Толерантності на нашій планеті. Для цього ми виконаємо творчу роботу. Нехай наше дерево розпустить листочки і зазеленіє. Крону дерева складемо з листочківз вашими висловлюваннями. Що треба зробити, щоб наш клас, наша школа стала простором толерантності, щоб відношення між нами стали як можна більш толерантними. Листочки приклеїмо до дерева

23. співчувати;
24. розуміти інших;
25. поважати;
26. підтримувати;
27. терпіти;
28. прощати;
29. бути доброзичливими;
30. бути милосердними;
31. бути м’якими;
32. бути готовими до примирення;
33. визнавати;

Класний керівник

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний Всесвіт побудуй!

Класний керівник Дякую всім за активну участь. Я сподіваюсь, що наша година спілкуавння залишить глибокий слід в душі кожного, допоможе нам усім зрозуміти, що тільки повага один до одного, взаєморозуміння, терпимість, дотримання рівноправності врятують світ.

Ми не зможемо відразу зробити толерантними ні свою поведінку, ні поведінку інших людей. Однак важливий навіть один маленький крок у цьому напрямку.

Нехай кожен з вас, нехай наш клас,наша школа, наше село, наша Укаїна завжди будуть островами толерантності для всіх жителів великої планети Земля.

Виховна година

на тему:

“КУЛЬТУРА СПІЛКУВАННЯ МОБІЛЬНИМИ ТЕЛЕФОНАМИ”

(мистецтво спілкування)

Мета. Поглибити знання учнів з різноманітних засобів спілкування. Ознайомити дітей з історією виникнення мобільних телефонів; культурою спілкування по телефону; основними заходами безпечного поводження з мобільними телефонами. Виховувати в учнів ввічливість, культурне спілкування, повагу до співрозмовників.

Хід заняття

І. Вступне слово вчителя.

Дорогі учні!

Відтоді як ви пішли до школи, вас почали сприймати як дорослих, які зайняті найважливішою справою в житті – навчанням.

Може трапитися багато ситуацій, в яких ви не знатимете, як поводитися. Ця бесіда допоможе вам знайти відповіді на питання, що донедавна не цікавили вас. Пам'ятайте: мало знати правила – їх треба обов'язково виконувати.

ІІ. Ознайомлення дітей з різноманітними засобами зв’язку.

«Агов! Аго-о-ов!..» – чується в лісі. Це означає: хтось заблукав. Але не будеш кричати: «Я, здається, заблукав. Якщо хтось мене чує, відгукніться й допоможіть мені, будь ласка, знайти дорогу». Так і охрипнути недовго. Тільки крикнути «Агов!» – подати умовний сигнал лиха – і тебе обов'язково зрозуміють. І допоможуть. Якщо почують.

А якщо ні? Коли треба крикнути комусь щось дуже важливе, а цей хтось знаходиться в іншому лісі або в іншому місті? Можливо, в іншій країні.

Що можна використати для спілкування?

Як би ви вчинили, опинившись у подібній ситуації? Які підручні матеріали використали задля уваги до себе й одержання допомоги? Які засоби зв'язку ви знаєте ?

Вам допоможуть засоби зв'язку.

«Чуємо, чуємо», – відповідають вам. А як же не чути, якщо є телефон, телеграф, радіо... Але в давні часи ніяких засобів зв'язку не було...

Щодня ми дізнаємося про щось нове. Тобто отримуємо інформацію. І отримуємо її через очі та вуха. Тому й повідомлення ми можемо або побачити, або почути.

З давніх часів для передачі сигналів на відстані використовували звук. Наприклад, часті удари дзвону оповіщали про тривожні події. А в Африці били в спеціальні барабани - тамтами. Їх бій чимось схожий на людську мову.

В який спосіб люди в давнину передавали сигнали один одному? Про які інші засоби передачі інформації ти чув або читав?

Особливо необхідний був зв'язок на морі. Тому моряки придумали сигнальні прапорці, з допомогою яких можна передавати повідомлення з корабля на корабель. Кожне положення рук матроса-сигнальника позначало певну букву або цифру.

Як на морі передавали сигнали про небезпеку?

Давайте на хвилинку станемо моряками й спробуємо передати повідомлення про небезпеку. Які жести використовуватимете й що вони означатимуть?

Але всі засоби зв'язку діяли тільки в ясну погоду і на відстані прямої видимості. А що робити вночі? Або в тумані? Дуже добре використати електрику! Так з'явився стрілочний телеграф. А потім Самуел Морзе придумав новий телеграфний апарат, на якому передавали повідомлення з допомогою азбуки Морзе – комбінації точки, тире.

Поміркуйте, як же раніше працювала пошта для об'ємних повідомлень, тому що телеграфом можна передати лише короткі повідомлення?

Яку славнозвісну азбуку використовують й донині для передачі інформації? Комбінацію яких знаків узято за основу? Запитайте у батьків чи знайомих, чи знають вони азбуку Морзе й запропонуйте вивчити разом й поспілкуватися у такий дивний для нас спосіб.

Для листів на глиняних дошках потрібні були витривалі гінці. Дуже довгий шлях долали люди, які перевозили листи на конях. Листи-повідомлення про лихо закупорювали в пляшку й кидали в море, але це був неефективний спосіб порятунку. Бо повідомлення могли виловити лише через декілька років. Листоношами «працювали» голуби. І навіть бджоли.

Про які способи передачі інформації ви сьогодні довідалися вперше ? Наскільки ефективними вони були ? Обґрунтуйте свою відповідь.

Згадайте відомі літературні твори або улюблені мультфільми, де герої використовували різні способи передачі інформації.

Знову людям на допомогу прийшла електрика. Вчений A.C. Попов придумав перший радіотелеграфний пристрій. Так почали передавати живий людський голос. Люди придумали телефон, а потім винайшли зв'язок без проводів.

ІІІ. Мистецтво спілкування.

З того часу як існує людське суспільство, воно сповнене правил поведінки. В усі часи їжа та одяг, стосунки чоловіків і жінок, відносини між нижчими і вищими категоріями населення суворо регламентувалися. Порушувати ці правила означало викреслити себе зі своєї соціальної групи. Але в усі часи і в усіх етнічних групах ввічливість і чемність слугували загальним інтересам; Відомо: для того щоб якийсь звичай увійшов у систему правил хорошого тону, він повинен був витримати перевірку часом. Саме слово «етикет» виникло із заборони ходити по квітниках. Головний садівник Людовіка XIV розмістив на ділянках молодого Версальського парку заклики не топтати їх. Садівник, звернувся до його величності з проханням підписати наказ, який би нагадував про те, що «не потрібно нехтувати написами». Так слово ввійшло в життя, означає поведінку, відповідно до установленого порядку.

Яким правилам понад 1000років?

Що потрібно було, щоб звичай увійшов у систему правил хорошого тону? Що вам відомо про слово «етикет»?

Є у мене вірний друг,

Має він чудовий слух

І говорить голосами

Моїх друзів, тата й мами.

Понад 100 років тому Олександр Грехем Белл винайшов і запатентував перший телефон. Відтоді встановлено мільйони апаратів, які готові з'єднати нас як з сусідами, так і з іншими континентами. Це доводить, що телефонний зв'язок займає почесне місце в наших ділових, сімейних, дружніх відносинах. І кожного разу знімаючи трубку, ми не замислюємося про те, що це незамінний помічник в нашому житті.

Але не треба забувати, що безмежно розвиваюча телефонна мережа не звільняє нас від правил, написаних хорошим вихованням.

Коли розмовляють по телефону, то вітаються і прощаються навіть з незнайомими людьми. Той, хто телефонує, повинен одразу повідомити, хто говорить. Якщо ви знімаєте слухавку у себе вдома, необхідно назвати себе або ж сказати: «Квартира...». Якщо людина, яка зателефонувала, не називає себе, можна не відповідати й покласти слухавку. Дискусії, хто повинен називати себе першим: той, хто телефонує, чи той, кому телефонують, марні. Вирішує все швидкість: ви знімаєте слухавку, говорите, хто ви. А той, хто телефонує, в свою чергу називає себе. Після того потрібно привітатись і вже потім ви можете перейти до справи.

Загальне правило: закінчує розмову той, хто зателефонував. Співрозмовники коротко і ввічливо прощаються і кладуть слухавки на апарат.

Телефонний зв'язок розрахований на коротку ромову. Адже помилка в правилах користування телефоном і є в надто довгій розмові. Пам'ятайте: час дорогий не тільки для вас, а й для вашого співрозмовника.

Хто сконструював перший телефон ? Якою повинна бути розмова по телефону?

Яких правил потрібно дотримуватися, тримаючи слухавку й ведучи розмову?

Нечемно телефонувати до 8-ї години ранку і після 8-ї години вечора, як і в ті часи, коли люди снідають, обідають, вечеряють. За несвоєчасну розмову вибачаються.

Якщо до слухавки підійшла не та людина, з якою вам хотілось би поговорити, попросіть вибачення за те, що потурбували, попросіть покликати вам потрібну людину, завчасно дякуючи.

Коли можна телефонувати?

Не представившись на початку розмови – означає бути неввічливим.

Якщо ви телефонуєте незнайомій людині, то є рація сказати про себе декілька слів, щоб вона знала, з ким має розмову. Коротка довідка про себе – це не значить самореклама.

Щодо слова «Алло!» – його використовують для перевірки зворотного зв'язку: воно для того, щоб переконатися про присутність абонента.

А про те, що номер набираємо уважно і вибачаємося в разі помилки, можна і не говорити.

Про що повинні пам'ятати при розмові по телефону?

Телефон сьогодні виконує безліч функцій.

Якщо ви телефонуєте на телефонну станцію, щоб навести довідку, можна не називати себе.

Якщо у вас немає можливості поговорити зараз, попросіть зателефонувати через деякий час.

Тримайте слухавку так, щоб вашому співрозмовнику було добре чути. Не говоріть одночасно по телефону і з кимось, хто з вами в кімнаті. Не закінчуйте фрази свого співрозмовника – це неповага до нього.

А якщо розмова з технічних причин обірвалася, зв'язок відновлює той, хто телефонував.

Пам'ятайте, розмову по телефону можуть почути сторонні особи і вам не зберегти свої таємниці.

Особливих застережень вимагають розмови по чужому телефону. Не можна зловживати люб'язністю людей, які дозволили користуватися своїм телефоном. Перше і головне правило: користуйся чужим телефоном тільки для відповіді на дзвінок. Та одразу ж оплатіть розмову.

Які правила користування чужим телефоном? Чи можна цим зловживати? Чому?

Будьте ввічливими під час розмови по телефону!

Цю фразу виконуємо не завжди... І все-таки хоч мінімальна повага до людей кожного здатна зробити геніальний витвір Белла незамінним елементом благополуччя. І нам ще доведеться чимало вчитися, щоб це було так!

Діти, телефон — завжди

Гарний засіб від біди.

Ці важливі номери

Добре вивчи й повтори:

101-пожежна охорона,

102-міліція,

103-швидка допомога,

104-аварійна служба газу.

ІV. Користь та шкода мобільних телефонів.

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємось між собою. Завдяки технічному прогресу з'явилися нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – нові цінності. І сьогодні ми не можемо не згадати про мобільні телефони: їхню користь і шкоду. Нині наявністю мобільних пристроїв складно кого-небудь здивувати. Наше життя заповнене мобільними телефонами, смартфонами, флеш-дисками, ноутбуками та ін.

Ми звикли ставитися до мобільного телефону, як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. На вас чатують безліч небезпек.

Небезпека 1.

Опромінення. Стільниковий зв'язок викликає рак мозку.

Рекомендації зводяться до наступного: передусім потрібно вибрати телефон з меншою максимальною потужністю, прагнути обмежити кількість розмов і розмовляти безперервно не більше 2-3 хвилин, перекладаючи телефон від одного вуха до іншого. Крім того, треба враховувати, 

що дитячий організм більш сприйнятливий до дії EMI, тому необхідно жорстко обмежувати спілкування дітей з мобільним телефоном. Так британці, наприклад, збираються ввести вікові обмеження, а також максимальну тривалість розмов і кількість можливих щоденних дзвінків для дітей.

Небезпека 2.

Внаслідок користування мобільними телефонами у людей виникає підвищена тривожність і схильність до психозів.

З чим це пов'язано?

Людське тіло виконує роль антени для телефонів. Активність мозку змінюється, коли ми підносимо телефон до вуха. Зустрічаючи таку атаку, мозок «завантажується», а потім «розвантажується», тобто сповільнюється процес мислення у будь-який час доби. Частіше всього вдень, коли ми так часто використовуємо чудо техніки, без якого вже ніяк не обійтися, 

і коли нам потрібна ясна голова для вирішення важливих задач. Та після телефонної розмови справа не краща. Тоді стає ще гірше. Акумулятор випускає низькочастотні імпульси, й електромагнітні поля підвищують свої дії. Вихід із ситуації. На жаль, він тільки один: не розмовляти по мобільному телефону довше 3-х хвилин, мінімальний інтервал між дзвінками – 15 хвилин.

Небезпека 3.

Блискавка.

Останні дослідження англійських медиків дали підстави ще для однієї небезпеки, пов'язаної з використанням мобільного телефону.

Під час грози мобільний стає смертельно небезпечним. Річ у тім, що більшості людей, в яких втрапляє блискавка, вдається вижити тому, що завдяки високому електричному опору шкіри розряд розповсюджується по всій поверхні тіла, не проникаючи углиб. Проте матеріали-провідники можуть посилити дію розряду блискавки, спрямувавши його в тіло людини. Подібним провідником є і мобільний телефон, особливо увімкнутий. За приклад медики наводять історію 15-річної дівчинки, що розмовляла по телефону в парку під час грози і під час блискавки розряд пройшов через вухо, до якого був прикладений телефон, викликавши ураження мозку.

Тому, опинившись під час грози в лісі, парку чи просто неба, хоча б відключіть свій мобільний. І в жодному разі не намагайтеся перекричати грім у свою слухавку.

Небезпека 4.

Акумулятор.

Про те, що мобільні телефони, хоч і дуже рідко, вибухають, також неодноразово повідомлялося в ЗМІ. До того ж, вибухає не сам телефон, а його власний... акумулятор.

Перший випадок стався в Україні. Мобільний телефон вибухнув у руках 11-річного хлопчика. З розповіді підлітка, зі слухавки спочатку пішов дим, потім був удар і вогняний спалах, після чого він знепритомнів. Отямившись, хлопчик побіг по допомогу до родичів. Андрія негайно доправили до лікарні. Вибухом хлопчику понівечило праву долоню, відірвало два пальці. Кислотою з акумулятора обпалило ліву руку. Дві години лікарі зшивали тканину і знову формували долоню, але врятувати два пальці не вдалося. Жахливо уявити, що могло б статися, якби під час вибуху підліток розмовляв, по телефону.

Як стверджують фахівці, вибухнути може, звичайно, не сам телефон, а його акумулятор – в тому випадку, якщо він слухавці не «рідний», не фірмовий, а придбаний дешево десь на ринку. Такий акумулятор справді може повестися зовсім непередбачувано і завдати власникові каліцтва.

Щоб уникнути таких випадків, акумулятор до телефону потрібно купувати тільки у фабричній упаковці і з гарантією. І здійснювати таку покупку тільки в спеціалізованих магазинах або салонах зв'язку.

Та навряд чи застереження медиків приведуть до того, що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей це - оперативний зв'язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасно повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі про місцезнаходження протягом дня.

Проте використання мобільних телефонів на уроці може заважати здійснювати навчальний процес. До того ж, під час виконання самостійних, контрольних робіт в учнів часто виникає ідея використати мобільний телефон як джерело списування. А ще більшість школярів користуються телефонами з відеокамерами, доступом до Інтернету. Діти хочуть бути оригінальними, щоб когось принизити чи самому похизуватися. Так пропагується жорстокість і розпуста. Поява подібних тенденцій в учнівському середовищі викликає занепокоєння і стурбованість. В зв'язку з цим Міністр освіти видав наказ Міністерства освіти і науки України від 24.05.07 №420 «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу». Цим наказом забороняється користуватися з 1 вересня 2007 року мобільним телефоном у школі. Учні мають користуватися ними лише як засобом зв'язку і не під час уроків.

V. Заходи безпечного поводження з мобільними телефонами

1. Носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом.
2. Не класти його до кишені, особливо нагрудної.
3. Неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.
4. Не можна залишати заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на за рядку уночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання.
5. Не купувати батареї невідомих виробників.

VІ. Підсумок заняття.

ТЕСТ

1. В яку пору доби найчастіше трапляються випадки вибуху мобільних телефонів?

а) вдень;

б) вночі.

2. Чому потрібно носити апарат у спеціальних чохлах?

а) щоб не загубити;

б) щоб уникнути контакту з тілом.

3. Де не можна залишати трубку на зарядку?

а) поблизу телевізора;

б) на легкозаймистих предметах.

1. Що потрібно зробити з телефоном під час грози ?

а) не брати в руки;

б) вимкнути;

в) нічого.

5. Скільки часу можна безперервно розмовляти по телефону?

а) 2-3 хвилини;

б) 4-5 хвилин;

в) не більше 5-ти хвилин.

6. Що забороняється в наказі міністра освіти «Про використання мобільних телефонів під час навчального процесу»?

а) користуватися мобільними телефонами під час уроків;

б) користуватися мобільним телефоном у школі.

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ:

« ЗДОРОВ'Я І СПОРТ»

Мета. Створити умови для закріплення знань учнів з питань здорового способу життя; Розвивати бажання вести активний спосіб життя, дбати про свій фізичний і духовний стан. Виховувати корисні звички, які допоможуть зміцнити здоров'я, прищеплювати інтерес до занять фізкультурою і спортом. Дати дітям корисні поради щодо збереження і зміцнення здоров'я.

Вихователь:

Доброго здоров'я, діти, доброго вам дня.

Хай вам ясно сонце світить у вікно щодня.

Хай сміється мирне небо і дивує світ.

А Земля нехай дарує вам барвистий цвіт.

Бо здоров'я, любі діти, в світі головне.

А здоровий і веселий - щастя не мине!

- Діти, а чому я привіталася з вами, побажавши доброго здоров'я?

Вихователь:

Всім відомо, що приємно бути здоровим. Міцне здоров'я - це найдорожчий скарб.

Хто здоровий, той сміється,

Все йому в житті вдається,

Радість б'ється в нім щоднини

Це ж чудово для людини!

Хто здоровий, той не плаче,

Жде його в житті удача.

Він уміє працювати,

Вчитись і відпочивати.

Хто здоровий - не сумує,

Над загадками мудрує,

Він сміливо в світ іде

Й за собою всіх веде.

Бо здоров'я - це прекрасно,

Здорово, чудово, ясно!

І доступні для людини

Всі дороги і стежини!

Вихователь:

У народі кажуть: "Немає щастя без здоров'я". Як ви розумієте це? (Відповіді дітей).Отже, щоб бути щасливим, потрібно дбати про своє здоров'я. А для чого людині здоров'я? (Відповіді дітей).

А що треба робити, щоб бути і почувати себе щасливим і радісним, тобто, як же берегти своє здоров'я? (Відповіді дітей).

Правильно ви, діти, сказали, щоб бути здоровими, треба вести здоровий і активний спосіб життя.

Вихователь:

У нас у класі є чарівні віконця, за ними - найцінніший скарб планети Земля. Хто з вас хоче його побачити, може подивитися в це віконечко, але не розповідати, кого він там побачив, аж доти всі найцікавіші й найсміливіші не зазирнуть в нього. (Діти заглядають у віконця).

Вихователь:

То кого ви побачили в чарівному віконці? (Відповіді дітей).

Так, ви побачили в чарівному вікні-дзеркалі кожен себе - найцінніший скарб. Кожен з вас - неповторна особистість, людина, яка живе сьогодні, і саме такої більше на землі немає і не буде ніколи. Отже, найцінніший скарб планети -це людина, а найцінніший скарб людини - це здоров'я.

Я хочу, щоб ви, мої любі друзі, були, насамперед, здоровими. І тому ми помандруємо сьогодні стежками здоров'я, поведемо мову про те, як потрібно берегти і зміцнювати своє здоров'я.

Вихователь:

Придивіться до сонечка, яке на дошці, чого немає у нього? Так, промінців. Якщо ми зберемо всі промінці, то наше сонечко буде радісним, усміхненим, веселим, здоровим, а галявина засяє всіма сонячними барвами. А ви за виконані завдання отримуватиме нагороди.

І девізом нашого заняття будуть слова:

«Щоб міцне здоров'я мати, Треба промінці зібрати».

Народна мудрість говорить, що здоров'я прибуває краплинами, а зникає пудами. Ці краплини здоров'я прибувають завдяки використанню цілого ряду умов.

Що ж це за умови, ми сьогодні з вами і дізнаємося.

1. Перший промінчик "Режим дня".

Діти, для того, щоб людина була завжди охайною, все встигала зробити, не спізнювалася на заняття, на роботу, вона повинна дотримуватися режиму дня.

Гра "Плутанина"

(Діти повинні розмістити сюжетні малюнки, що відображають основні моменти режиму дня, в певній послідовності. Працюють в групах.)

Молодці! Сонечко має перший промінчик, а групи - квіточки.

2. Другий промінчик "Гімнастика. Активний відпочинок".

Здоров'я ви маєте берегти самі, а лікар вам дає такі поради.

Поради шкільного лікаря.

Розкажу вам зараз, діти,

Дуже правила прості:

Як за партою сидіти -

Це потрібно у житті.

Спинку рівною тримайте,

Рук на книжку не кладіть,

Голову не нахиляйте,

Як окличний знак сидіть!

Будуть в вас здорові очі,

Швидко будете рости.

Хто здоровим бути хоче -

Вмій здоров'я берегти.

Хвилинка здоров'я "Набираємося сили"

Нахилилися вперед,

Нахилилися назад.

Повернулись вправо, вліво,

Щоб нічого не боліло.

До товариша всміхнулись.

Всі присіли, потягнулись

І на місце повернулись.

Вихователь:

Після навчання найкращим відпочинком для вас буде заняття спортом, рухливі ігри, плавання, катання на велосипеді, самокаті, роликових ковзанах, взимку - на санчатах, лижах, ковзанах, фізична праця на свіжому повітрі.

Рух - це життя.

Він зміцнює здоров'я.

Клітинку кожну

Він зігріває кров'ю.

Без руху швидко

Стане кволим тіло.

Тож, склавши руки,

Не сиди без діла!

О спорт! О спорт!

Це просто клас!

Дружіть із ним завжди,

Здоров'я, юність силу дасть

І творчої снаги!

3. Третій промінчик "Чистота - запорука здоров'я".

Вихователь:

До нас прийшла телеграма. Давайте, ми з вами почитаємо її.

Дитина читає телеграмму

1. Кожний ранок умивайся, мий вуха та шию.
2. Чисть зуби вранці і ввечері.
3. Мий руки перед їжею, після будь-якого забруднення, обов'язково після туалету.
4. Коротко обстригай нігті.
5. Носи в школу гребінець і носову хустинку.
6. Ретельно мий овочі та фрукти.
7. Не смокчи та не гризи різні предмети, пальці і нігті.

4. Четвертий промінчик "Їжа - джерело росту і здоров'я".

Вихователь

Щоб мати здоров'я, слід правильно їсти,

Вживати поживне і тільки корисне.

Не їсти надміру, не шкодити тілу

І пам'ятати про вітаміни.

Наші вітамінки розкажуть самі про себе, а ви, діти, уважно послухайте.

Учні

Вітамін А. Якщо ви хочете мати гарну шкіру, рум'яні щічки та добрий зір, звертайтеся  до мене. Я товаришую із морквою, помідором, абрикосом, петрушкою, зеленою цибулею та кропом.

Вітамін В. Якщо ви хочете зростати сильними, веселими і мати добрий апетит, я вам допоможу. А товариші мої - це картопля, горошок, буряк, редис, квасоля та зелений салат.

Вітамін С. Якщо ви хочете мати міцне здоров'я, бути завжди бадьорими, я стану вам у пригоді. Мої друзі - лимон, апельсин, порічка та чорна смородина, капуста, зелена цибуля та хрін.

Вітамін Д. Я дуже потрібний тим, хто хоче швидко і добре рости, мати гарну статуру та міцні зуби. Хоча мої друзі не ростуть ані в садку, ані на городі, я також маю для вас корисні подарунки - це молоко, яйця, сир, вершкове масло. До того ж я товаришую із самим сонечком: влітку його промінці разом із засмагою передають вам і вітамін Д, тобто мене.

Вихователь:

Їжа за кількістю і якістю має відповідати вашому вікові, бути смачною і поживною, відновлювати витрачену розумову і фізичну енергію.

Підсумок:

8. Давайте ми з вами згадаємо для чого людині здоров’я?
9. Як потрібно берегти здоров’я?
10. Основні правила здорового способу життя.

Відповіді учнів

Виховна година на тему:

«Цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність неповнолітніх»

Мета : Ознайомити дітей з різними видами відповідальності неповнолітніх за скоєні злочини. Виховувати риси відповідальності за свої вчинки.

Вчитель:

Цивільна відповідальність

Малолітні особи не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші установи, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.

І мати, і батько відповідають за малолітніх за принципом рівної дольової відповідальності. Вони несуть відповідальність за неналежне виконання своїх батьківських прав та обов’язків, які закріплені в Сімейному кодексі України, опікуни, усиновлювачі несуть аналогічну відповідальність.

У разі встановлення опіки за життя батьків, не позбавлених батьківських прав, відповідальність за завдану підопічним шкоду можуть нести солідарно як батьки малолітнього, так і його опікун.

При відшкодуванні шкоди, завданої малолітнім, не виключається можливість укладення письмового договору між особою, зобов’язаною відшкодувати завдану шкоду і потерпілим, чи проста домовленість між ними, що звільняє від необхідності звернення до суду.

Заклади, які зобов’язані здійснювати нагляд за малолітніми – це навчальні заклади, заклади охорони здоров’я, приватні школи, спеціальні навчальні заклади. Вони несуть відповідальність, якщо не доведуть відсутність своєї вини. На заклад, де діти знаходяться невизначений час обов’язок відшкодування шкоди не покладається.

Установа, яка відшкодувала шкоду, має право пред’явити зворотну вимогу до особи, винної у її завданні, яка порушила вимоги педагогічного характеру, наслідком чого стала неправомірна поведінка дитини.

Відповідальність всіх вище перелічених осіб – це відповідальність за власну вину. У зв’язку з цим вони позбавлені права регресної вимоги до малолітнього при досягненні ним повної дієздатності – тобто повноліття (18 років).

Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків.

Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками.

У разі відшкодування зазначеної шкоди, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.

Обов’язок батьків чи закладу, який за законом здійснює функції піклувальника відшкодувати шкоду припиняється:

1) після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття;

2) коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3-х років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку.

До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення застосовуються заходи впливу:

1)  зобов’язання публічно попросити вибачення у потерпілого;

2)  попередження;

3)  догана або сувора догана;

4)  передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У разі вчинення особами віком 16-18 років правопорушень, передбачених наступними статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (у тексті – КУпАП), вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

-      44 (незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах);

-      51 (дрібне розкрадання державного або колективного майна);

-      121-127 (порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів);

-      ч. 1, 2 статті 130 (керування транспортними засобами в стані сп’яніння);

-      173 (дрібне хуліганство);

-      174 (поширювання неправдивих чуток);

-      185 (злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа);

-      190-195 (порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнeпальної, холодної або пневматичної зброї);

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком ст. 185 КУпАП) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП:

1. попередження;

2. штраф;

3. сплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

4. конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

5. позбавлення спеціального права (до 3 років);

6. виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);

7. адміністративний арешт (до 15 діб).

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

Злочинність неповнолітніх постійно привертає до себе увагу.

На сьогодні це зумовлено тим, що неповнолітні завжди визнавалися злочинцями особливого роду і становлять одну з найбільш кримінально уражених верств населення.

Соціальна занедбаність неповнолітніх за умов плюралізму поглядів, відсутності чітких моральних орієнтирів сприяє виникненню та поширенню негативних явищ в середовищі неповнолітніх.

За сучасних умов розвитку суспільства визнається, що для неповнолітніх злочинців недостатнім є застосування лише медико-педагогічних заходів. У певних випадках держава змушена притягувати їх до кримінальної відповідальності.

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років (ст. 22 КК України). Лише за деякі злочини, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Згідно ч. 2 ст. 22 КК України особи, що вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:

-      умисне вбивство (статті 115-117 КК України);

-      посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави (статті 112, 348, 379, 400, 443 КК України);

-      умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121, частина третя статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);

-      умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122, частина друга статей 345, 346, 350, 377, 398 КК України);

-      диверсію (стаття 113 КК України);

-      бандитизм (стаття 257 КК України);

-      терористичний акт (стаття 258 КК України);

-      захоплення заручників (статті 147 і 349 КК України);

-      зґвалтування (стаття 152 КК України);

-      насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (стаття 153);

-      крадіжку (стаття 185, частина перша статей 262, 308 КК України);

-      грабіж (статті 186, 262, 308 КК України);

-      розбій (стаття 187, частина третя статей 262, 308 КК України);

-      вимагання (статті 189, 262, 308 КК України);

-      умисне знищення або пошкодження майна (частина друга статей 194, 347, 352, 378, частини друга та третя статті 399 КК України);

-      пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (стаття 277 КК України);

-      угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (стаття 278 КК України);

-      незаконне заволодіння транспортним засобом (частини друга, третя статті 278 КК України);

-      хуліганство (стаття 296 КК України).

Разом з тим, вже з 16, а не з 14 років, настає кримінальна відповідальність за вбивство з необережності і умисне легке тілесне ушкодження.

Кримінальний кодекс України, враховуючи біологічні, соціальні та психологічні особливості неповнолітніх, по-новому визначає їх кримінальну відповідальність та покарання.

Це означає, що вперше у вітчизняному КК у спеціальному розділі (розділ XV Загальної частини) сконцентровані питання щодо: видів покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців; призначення їм покарання; звільнення неповнолітніх, які скоїли злочини, від кримінальної відповідальності та покарання; погашення та зняття судимості.

Якщо загалом характеризувати ці положення, то висновок один – порівняно з дорослими, злочинці-неповнолітні мають привілейований кримінально-правовий статус.

По-перше, чинний КК України виділяє окрему систему покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину. Відповідно до ст. 98 КК України до неповнолітніх можуть бути застосовані лише п’ять видів основних покарань (штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк), а також два види додаткових (штраф та позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певного діяльністю).

Водночас їх не можна карати, наприклад, обмеженням волі та довічним позбавлення волі.

На відміну від дорослих, у них не можна конфісковувати майно.

По-друге, КК України передбачив особливі розміри покарань неповнолітніх. Так, максимальний розмір штрафу для такої особи може становити п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для дорослих – тисяча, а в деяких випадках – і більше). Якщо громадські роботи дорослим можуть бути призначені на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин, то неповнолітнім – від тридцяти до ста двадцяти годин. Покарання у вигляді виправних робіт може бути призначено неповнолітньому на строк від двох місяців до одного року, тоді як дорослому – від шести місяців до двох років. Також зменшено розмір відрахувань із суми заробітку засудженого-неповнолітнього: він становить 5-10 відсотків (для дорослих 10-20 відсотків). Коротший для неповнолітніх і строк арешту, а позбавлення волі їм може бути призначено на строк не більш як 10 років (і лише за умисне позбавлення життя людини – до 15 років).

Ще вужче коло покарань, що можуть бути застосовані до неповнолітніх, які не досягли 16-річного віку. Переважна більшість санкцій єдиним покаранням за вчинення такими особами злочинів передбачає позбавлення волі на певний строк. Лише в ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка, що карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років), ч. 1 ст. 186 КК України (грабіж, що карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років), ч. 1 ст. 277 КК України (пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, що карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років) альтернативою позбавлення волі є штраф.

У ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство, що карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років) єдиним покаранням, що може бути застосовано до таких неповнолітніх, є штраф.

По-третє, КК України (ст. 97) передбачає можливість звільнення неповнолітнього, який уперше скоїв злочин невеликої тяжкості, від кримінальної відповідальності. Але за умови, що виправлення цього неповнолітнього можливе без застосування покарання. Дійшовши такого висновку, суд застосовує до підсудного неповнолітнього примусові заходи виховного характеру.

По-четверте, виходячи з принципів гуманізму, КК України встановлює для неповнолітніх особливу підставу для звільнення від покарання. Йдеться про ситуацію, коли неповнолітній, який скоїв злочин невеликої або середньої тяжкості, щиро покаявся і в подальшому поводився бездоганно з правової точки зору. У цьому разі суд, дійшовши на момент встановлення вироку висновку про недоцільність застосування покарання до такого неповнолітнього, може звільнити його від покарання і застосувати до нього примусові заходи виховного характеру (застереження; обмеження дозвілля; передання неповнолітнього під нагляд батьків, педагогічного чи трудового колективу, інших осіб; покладення на нього обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду; направити неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи).

Це особливо треба мати на увазі батькам, щоб не дивувалися потім, що за скоєння однакового злочину одне чадо опинилося за гратами, інше – на волі. Зможете довести суду виховний потенціал своєї сім’ї, колективу, де навчається чадо – позбавите його “неба у клітинку” і подальшої долі рецидивіста. Зрозуміло, що такого привілею для дорослих злочинців не передбачено.

Бесіда на тему:

 Тихе, але небезпечне полювання

( Дещо про гриби)

Мета:   Ознайомити дітей з деякими видами грибів та правилами їх збирання. Застерегти від вживання отруйних грибів .  Виховувати у учнів почуття відповідальності за своє здоров’я та життя.

                     Учитель:

Дещо про гриби.

Що таке гриби?

Запліснявів шматочок хліба — це гриби. Зіпсува­лось яблуко — знову робота грибів. Гриби — це і бак­терії, і дріжджі. Вони печуть хліб, виготовляють кефір, твердий сир...

А те, що ми називаємо грибом і кладемо до коши­ка, називається плодовим тілом гриба.

Де шукати гриби?

Найцінніший гриб — білий, чи боровик. Чому він так називається, адже його капелюшок і ніжку білою назвати не можна? Це тому, що і в смаженому, і в ва­реному, і в сушеному вигляді м'якоть гриба завжди за­лишається білою. Що ж стосується назви — боровик, — то вона підказує, що ростуть ці гриби здебільшого у сосновому бору, під ялинами та соснами. В народі білий гриб називають «царем грибів».

По лісових доріжках під ялинками ростуть маслята. В цьому ж бору, на галявинах, — рижики. Капелюш­ки у них посередині ввігнуті, з краю — підвернуті.

Під берізками і осиками — свої гриби. Вони так і звуться: підберезники і підосичники. Але підберезник виростає і подалі від берези, а гарний, в червоному ка­пелюшку підосичник — тільки поблизу осики.

Сироїжки навіть шукати не треба — яскраві, різно­кольорові, самі просяться до кошика. Частіше вони зустрічаються у вологих мішаних лісах.

Лисички потраплять тобі на очі на світлій лісовій галявинці. Ростуть вони сімейками.

Найшвидше збирати опеньки — вони забираються на пеньки і ніби говорять: ось ми, збирай — не лінуй­ся! Збирай, але знай: «Краще не з'їсти в своєму житті жодного гриба, ніж з'їсти один отруйний!».

Тихе, але небезпечне полювання

«Тихе полювання» — це збирання грибів. Кожен рік від отруєння грибами помирають люди. Особливо не може перебороти отруту організм дітей. То ким же є для нас гриби: друзями чи ворогами?

Декілька століть назад в європейських країнах ко­ролівські накази забороняли збирання грибів. Все то­му, що деякі гриби дуже отруйні, і королі вважали, що краще не їсти грибів зовсім, ніж померти від отруєння.

Отруєння грибами може виникнути при вживанні в їжу не лише отруйних грибів, таких, як червоний і сірий мухомори, несправжній опеньок, бліда поган­ка, несправжня печериця і т. д. Отруїтись можна і їстівними грибами, якщо вони зіпсовані: покриті сли­зом, цвіллю, довго зберігались. Навіть тривале кип'ятіння не знищує отруйних речовин, що знахо­дяться у грибах.

Юному грибникові необхідно навчитись відрізняти їстівні гриби від неїстівних, добре знати отруйні гриби.

Гриби — вороги.

У найціннішого гриба — білого — є страшний двійник. Це чортів гриб. Відрізняється він від білого тим, що у нього нижня сторона капелюшка не біла чи жовтувата, як у боровика, а рожева чи навіть червона. Якщо розрізати шапочку білого гриба, вона не змінить свого кольору. Чортів же гриб спочатку почервоніє, потім почорніє.

Недосвідчені грибники можуть назбирати нес­правжніх опеньків замість їстівних.

Запам'ятай!

У їстівного опенька капелюшок коричнево-жовтий, на ніжці плівочка, схожа на кільце. У несправжніх опеньків — жовто-зелений чи червонястий, на ніжці кільця нема.

Зелена сироїжка дещо схожа на найнебезпечніший гриб наших лісів — бліду поганку. Бе­режіться блідої поганки! В ній міститься найсильніша із всіх грибних отрут. З'їдений шматочок блідої по­ганки сильніший від укусу змії. Рідко хто виживає, отруївшись цим грибом. Впізнати бліду поганку не­важко. Від усіх їстівних грибів вона відрізняється тим, що ніжка у неї начебто вилізає із шийки широ­кого глечика. Колір шапочки білий, блідо-зелений, жовто-зелений, в середині темніший, ніж з краю. У верхній частині ніжки є кільце плівки.

Перші ознаки отруєння блідою поганкою — голов­ний біль, погіршення зору, запаморочення — з'явля­ються через 10—12 чи навіть через ЗО годин після вживання в їжу. За ці довгі години отрута встигає ду­же нашкодити організмові, тому надії на видужання залишається мало.

Отруйний червоний мухомор не схожий на жодно­го їстівного гриба. У цього красеня червона чи черво­но-оранжева шапочка з білими цяточками. Ніжка біла і, як у блідої поганки, має внизу потовщення «гор­щик», а зверху ніжки білу плівочку.

Запам'ятай!.

Найпростіший засіб уникнути грибних отруєнь — збирати лише ті гриби, які тобі добре відомі, і обов'язково під наглядом добре в цьому обізнаної дорослої людини.

Ознаки отруєння грибами

Перші ознаки отруєння можуть бути помічені уже через 1,5 години: швидко настає слабкість, з'являються слиновиділення, нудота, блювання, різкий біль в животі, головний біль і запаморочен­ня. Потім погіршується зір, настають судоми, люди­на марить.

Якщо хворому не надати допомогу, стан його буде погіршуватись і через 6—10 годин це може закінчи­тись смертю.

Перша допомога при отруєнні грибами та дико­ростучими ягодами.

Перша допомога відіграє основну роль при ряту­ванні хворого.

•    Необхідно зразу ж починати промивання шлунку і мити до приїзду швидкої допомоги.

•    Обов'язково промийте кишечник.

•    Весь цей час хворого потрібно зігрівати: тепло накрити, прикласти до ніг грілку.

•    Хворий повинен якомога більше пити теплої во­ди. Найголовніше — відразу до лікарні!

Поради

•    Ніколи не бери і не вживай тих грибів, яких не знаєш. Не став під загрозу своє життя.

•    Отруйні гриби слід обминати, але не треба зни­щувати їх, коли побачиш в лісі, бо вони є ліками для деяких тварин.

Отруєння ліками.

Раніше пігулки були дуже гіркі, з неприємним за­пахом. Батьки витрачали багато зусиль, щоб напоїти дитину такими ліками.

Тепер фармацевти (люди, що виготовляють ліки) навчились робити не лише смачні, але й гарні пігулки: рожеві, зелені, блискучі та гладенькі.

Але ж це не цукерки!

Якщо з'їсти пігулок більше, ніж потрібно, або тих, що не призначаються дітям, настає отруєння.

У дитини виникає слабкість, сонливість, що може перейти в глибокий сон із втратою свідомості. Це ве­де до смерті.

Необхідно якомога швидше промити шлунок, пити багато води.          

При першій же підозрі на отруєння ліками викли­кай швидку допомогу! ,